Вона вчилася і працювала. Піаністкою та диригентом.

Я теж підробляв. Грав по заміні…

Та йдеться не про нашу роботу…

Тема цієї книги ніщо інше, як розповідь. Проста розповідь про різні вчинки і мислі. Перебіг яких лише наприкінці мусить скластися на подію... 

Можливо...

Складати твір – велика радість.  Своєрідне передчуття зародження чогось такого, що зростає і живе. Крізь пам'ять і час. Що читатиметься легко. І, тим самим, буде передаватися кожному, хоча він сам нічого того не бачив і не чув...

Тож, я вже написав і про річку, що тече через століття Харкова. Зобразив і фігури перехожих, що віддаляються в темряву часів. Дещо відзначив дощі, що падали на місто і нас у ньому... Але найголовніше – про вітер...

Адже це він шумів у деревах міських вулиць, садів і парків... 

Це ж він тремтів її віями….

Мужзичний трек:

https://youtu.be/8aSswqbFjqI?si=tGwY7MS1OF-zWJ-r

----------------------------------------------------------------------

Із книги: "Голос її вітру"

Більше - онлайн:

https://booknet.ua/apalkov-oleksandr-u10604644

--------------------------------------------------------------------

(колаж до твору А. Леонтьєва)