Вітаю моїх читачів! Тих людей, які надихають мене на те, щоб творити, радувати інших емоціями та вдосконалювати свою творчість.

Наразі у мене неймовірна новина. Я відкрила свою ПЕРШУ передплату. Книга НАЗДОГНАТИ ВТРАЧЕНЕ тепер продається і я поставила мінімальну ціну. 

Я дуже вдячна тим, хто придбає роман, для автора це стимул писати далі і розвиватися. 

Продовження вже на сайті і маю сказати, що у главі викладений той самий вечір, який розколов надвоє щастя Каті і Дмитра. 

Також нагадую, що у мене є телеграм канал, де я залишаю промокоди і розповідаю більше про творчість.

Телеграм канал:

https://t.me/+VdULtHZeluY3N2Ri

Кусь з останньої глави:

Сім років тому. Той самий важливий вечір.

Я сиджу на краю ліжка, дивлюся на свої долоні, ніби там написані відповіді. У кімнаті холодно, долоні тремтять. Але я не знаю, причиною тому холод чи страх.

Сталася подія, до якої я узагалі виявилася не готова.

Я вагітна.

Ця думка звучить у голові знову і знову, ніби запис поставили на повтор. Навіть намагаюся прошепотіти це вголос, але слова застрягають у горлі.

Здається, якщо я їх скажу – це перетвориться на остаточну реальність. Та чи рада я цій реальності?

Дивлюся на тест, що стискаю у руці і знову бачу дві смужки.

Вони виглядають чіткими та безжальними, підтверджуючи, що мені не здалося.

Я обіймаю себе за плечі, наче хочу сховатися від світу. В першу чергу потрібно заспокоїтися, мені зараз не можна хвилюватися.

Ще раз все обдумати.

Мені тільки дев’ятнадцять років… і я вагітна.

Стає страшно… я ж не готова. Не готова стати матір’ю. Це ж така відповідальність, що думка про це викликає хвилю сліз.