Додано
17.04.26 22:52:50
А які страхи бувають у вас? - Щоденник страхів
Мені страшно щось не встигнути. Не встигнути дописати книгу, не встигнути зустріти своє кохання та не встигнути прожити це життя. А у вас бувають такі страхи? Які саме страхи зараз супроводжують вас? Що ви з ними робите? Ведете з ними боротьбу чи просто змирилися з тим, що вони присутні у вашому житті?
Зараз мені не страшно бути на самоті з собою. Я зрозуміла одну дуже просту річ, мені страшно втратити себе. Щоразу я повторюю це частіше.
З деякими страхами я змирилася. А ви? З деякими я йду тримаючи їх за руку. Як от страх самотності . Зараз я так полюбила самотність, в ній мені спокійно і я тримаю її за руку.
Іванна Роман
88
відслідковують
Інші блоги
Привіт, друзі ❤️ Мені дуже хочеться почути те, що у вас на душі. Але почну із себе. Мені здається, саме так буде чесно ) Вчора я замислилася, для чого прийшла на цю платформу... І, як виявилося, не просто писати й бути
Потроху повертаюся до редагування й викладання нових розділів у "Дракайні". Мені подобається переключатися між проектами і вести їх одночасно, але останній тиждень був присвячений моїм любим Ораолям)) Отже тепер вони
Оскільки я дописую історію про те, як ангел всіх розвалює, а його дівчина намагається визначитись, з ким вона залишиться остаточно, то потихеньку думаю, що далі. Для тих, хто читає актуальну книгу - ні-ні, для вас вона ще не
Документи справжні. Печатки справжні. Вантаж майже відповідає спискам. Навіть прапор над кормою тепер виглядає цілком пристойно. Залишається лише одна проблема — темний люк посеред палуби, під яким приховано те,
Доброго часу доби, мої хороші! ☀️ Сьогодні рівно о 12:00 стартувала моя нова книга з циклу «Колонія. Історія Ріки» — «Щоденник Реда». (зображення клікабельне) Це для мене особливий експеримент: уперше
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСтрашно не встигнути написати все, на що є задуми
Страшно за кохану людину - щоб війна і проблеми нинішнього життя взагалі не зруйнували таке світле і ніжне чудо...
Вень Чжулун, Дякую за вашу щирість. Зараз саме це ми навчилися в житті цінувати. І більш за все боятися втратити❤️
Нам не переписати наше минуле,
Й, на жаль, не зазирнути в майбутнє.
Сіра пані в плащі, на ім’я Доля,
Плете свою нитку тихо й підступно.
І помилки, поразки й перемоги,
Що зустрінуть на життєвім шляху,
Іноді сіють у серці тривоги,
Питаючи: чи вірно я все роблю?
Та не страшно зробити крок уперед,
Де кличе до себе нас невідомість,
Страшніше — спинитись десь посеред
І втратити власну свідомість.
Діана Дніпро, ❤️
Ну не знаю... Не стільки страх, скільки розчарування мабуть...
1. Прожити життя у самотності
2. Не зробити за це життя нічого гарного.
Як прийняти це? Як із цим потоваришувати? Да ніяк, не знаю... Воно просто, як мені здається, в один момент полише, залишивши після себе "щось" нове. Чи гарним буде це нове - не знаю. Подивимось)
Років через 10-20 зробіть ще такий пост, поділюся спостереженнями))))
Марк Лис, Обовʼязково зроблю ❤️
Раніше багато чого боялась, а тепер стало байдуже. І страх не керує мною! ))
Крісті Ко, Це дуже сильно !
Ви вклав молодець ❤️
Зараз на мої страхи впливає найбільше криза 20+ років)
Страх нереалізуватись, страх втраченних років і так далі, і тому подібне
І навіть коли пишу книги, виникає страх, що я займаюсь дурнею і просто втрачаю час, а краще б пройшла якісь умовно курси по програмуванню)))))
Раніше теж мала страх самотності, зараз прийняла його як частину себе. Тепер не боюсь, тепер комфортно.
А взагалі цікаву тему ви розпочали. Інколи дуже допомагає почитати про страхи інших, щоб зрозуміти, що у цьому світі ти не один))
Сандра Мурмайт, Мені дуже приємно❤️❤️❤️
Ваші слова викликають в мене сльози на обличчі❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати