Вітаю, мандрівників Букнету.

Сьогодні хотіла б з вами поділитись трішки історією детективного агенства “Ромашка”.

Усі ж погодяться, що зазвичай люди люблять думати, що знають, куди приходять. Коли штовхають важкі двері детективного агентства, то очікують побачити класичний кабінет з дубовим столом та детектива, що з максимально серйозним виразом обличчя готовий слухати ваші дуже важливі проблеми. А тут тебе зустрічає безлад, антикваріат, який сам обирає собі місце та молода жінка з доволі нудьгуючим виразом обличчя і вивіскою “Ромашка” над головою.

Назва, до речі, не жарт. Хоча й звучить саме як не дуже вдалий жарт.

Взагалі «Ромашка» — слово, яке люди чомусь не хочуть асоціювати з детективним світом. Мовляв, квіточки, чаї, милі дівчатка з блокнотиками. Ну що там у вас може бути серйозного?

Кіра на такі зауваження просто киває. Навіть може запропонувати чаю чи кавуськи. І коли клієнт починає говорити, тоді все стає цікавішим.

Детектив Арденс береться за все.

За загублених котів, за зради, за магічні артефакти, які краще не чіпати без підготовки, і за справи на тіньових ринках, про які не говорять вголос. Їй байдуже, чому клієнт прийшов і що саме намагається приховати. Причини нікого не цікавлять. «Ромашка» не ставить зайвих питань.

Сюди приходять зі справами, які не можна розповісти вголос.

***

— Мені здається, за мною стежать.

— Нормально. Наступний.

***

— Мій брат зник, але всі кажуть, що він ніколи не існував.

— Уже тепліше.

***

— Я прокидаюся з чужими спогадами.

— Сідайте. Це надовго.

***

А яку б справу прийшли розслідувати ви?

"Нульовий ранг. Детективне агенство "Ромашка"  уже чекає на вас.