Вітаю!

Оновлення але на сайті!

✨✨✨

Роблю іще декілька кроків і, піднявши погляд, завмираю, адже біля сходів стоїть батько дитини. Він пильно дивиться на нас. Скільки часу він там стояв, не знаю, але, напевно, чув мою розмову з дитиною. Та мені хвилюватися немає чого, я ж нічого поганого не сказала. Тому продовжую йти до нього.

— Ви вже прокинулися? — пильно дивлячись на мене, питає він. — Віто, щось не так?

— Наче все добре, — відповідаю я та одразу додаю: — Але Евелінка надто сонна.

— Ви її часом не розбудили?

— Ні. Евелінка сама прокинулася.

Батько забирає дитину у мене з рук і починає допитувати. Але дитина просто сонна. Напевно, вона справді не виспалася.

Книга тут...