Брат мого колишнього: єдина знижка за передоплату!

СЬОГОДНІ ЗНИЖКА НА КНИГУ -20%. ЄДИНА ЗНИЖКА ЗА ВСЮ ПЕРЕДОПЛАТУ!
ЗА ТИЖДЕНЬ КНИГА БУДЕ ЗАВЕРШЕНА! 

Через годину я стояла перед дверима його пентхаусу, з якого ще вранці я втікала мов навіжена. Я не дзвонила в двері, а просто натисла на ручку дверей. Було відчинено. Ніби він знав, що я ще повернусь. Моє серце вистрибувало з грудей, долоні спітніли, а кров в жилах холола. Страх змушував мене мало не трястись, як маленьке оленятко. Та я пообіцяла собі, що буду сміливо іти до кінця, щоб мене не чекало там. Я йшла коридором його дому і зловила себе на думці, що мої шпильки створюють занадто багато шуму, який так не любить Макс. Дійшовши до дверей його кабінету, я зупинилась, поправила сукню, важко видихнула, вирівняла плечі і задрала догори підборіддя, бажаючи показати йому, що я тепер зовсім інша людина. Насправді, я намагалась це довести тільки собі. 

Макс сидів у кабінеті. Він навіть не здивувався. Він повільно підвівся, його погляд ковзнув по моїх голих ногах, по глибокому декольте, по моєму обличчю, на якому замість сліз тепер була холодна рішучість і підняв брову. Його очі знову різали мене і я чудово памʼятала цей погляд. 

— Ти повернулася, — констатував він. Його голос був спокійним і тихим і від того в мене по шкірі знову побігли мурашки. Бездоганна чорна сорочка знову була трошки розстебнута на грудях і коли він вставав з крісла, я бачила, як заграли його мʼязи. 

— Я повернулася. — відповіла я, повільно підходячи до нього, хоч це відчувалось, наче я сама зараз покладу голову в пащу звіра.

— Можу дізнатися, чому? — він повільно наближався, від чого в мене перехопило подих. 

— А чому ти лишив двері відкритими? — спитала я, хоч ми обоє прекрасно знали причину. Він чекав на мене.

— Соня, не відповідай питанням на питання. Мене це дратує. — прошепотів Макс мені поруч з вухом. Я вже відчувала запах його парфуму і мені починало паморочитись в голові чи то від хвилювання чи від страху, що він висміє мене і вижене звідси.

— Я хочу помсти, — так само тихо сказала я. Макс глибоко вдихнув.

— Тільки і всього? — з насмішкою спитав Макс. — Здається, щось в твоєму образі змінилося. Ти бунтуєш проти власної ж системи. 

— Це дійсно має значення? 

— Для мене все має значення. Все, що повʼязане з тобою, — прошепотів Макс і почав притискатись до мене своїм тілом. Я відступала назад, допоки не відчула, як мої стегна вперлись в великий стіл. 

— Ти сказав, що хочеш, аби я прийшла сама. Я прийшла. 

— Так, ти прийшла. Але що саме ти хочеш, аби я для тебе зробив? 

— Я хочу, щоб Влад страждав.

— Ми обоє цього хочемо, моя рудоволоса леді. Але можеш сказати більш конкретно, що ти маєш на увазі. — Він нависав наді мною і не відводив погляду. Я відчувала, що серце калатає аж у горлі, але я мала тримати голос рівним. 

— Я хочу, щоб він страждав. Я хочу, щоб він дізнався, що я прийшла сюди сама. Я хочу, щоб він знав, що те, чого він прагнув місяцями… Ти отримав за одну лише ніч. 

— Отримав що? — із хтивою посмішкою спитав Макс. Моє терпіння було майже на нулі. Я відчувала страх, біль, напругу, але найбільше з усього, мене душило бажання відчути, які його губи на смак. Тепло внизу живота починало пекти. Я знала за чим  прийшла. Я боялась, але хотіла цього. 

— Отримав кого. Мене. Я втомилася бути правильною дівчинкою. Я втомилася чекати на принца, що прийде і забере мене у казку. Я хочу, щоб ти навчив мене грати в ці дорослі, брудні ігри.

Макс уважно слухав мене і гладив мою щоку, розглядаючи моє обличчя. Мені нами лишались лічені сантиметри. Я чула його дихання. Його пальці лишали на моїй шкірі сліди, які пекли, бо мені хотілось, щоб це не закінчувалось. 

— Це дуже брудні ігри, Соню, — прошепотів він, і я відчула його гаряче дихання на своїй щоці. — Ти впевнена, що витримаєш? Ти використовуєш мене, щоб ударити Влада по хворому місцю. Окей. Мені це ніяк не зашкодить, але ти не будеш більше такою, як була колись. Ти не зможеш повернутися назад, якщо це станеться…

— Я не хочу назад, — я вхопила його за комір сорочки, притягуючи до себе.