Вітаю! Нова глава "Живий метал. Прокляття крил"  вже на сайті!

__________________________________

 Я раптом усвідомила, що опинилася посеред безкрайньої темної, як без місячна і зоряна ніч. Тут було так тихо і спокійно, настільки, що моє дихання, і власне серцебиття, здавалися наче гул каменепаду. Я затамувала подих, боялася поворухнутися – здавалося один невірний крок і я провалюся в цю рідку агатову безодню, вона затягне і задушить мене. Я притиснула руки до грудей. Моє серце швидко за тріпотіло. Але тут наче у воду кинули камінь і по темному плесу пішли хвилі, які були з зоряного неба – я могла там бачити цілі сузір’я. І в один момент темрява змінилася на безкрайній космос. Я з запізненням подумала: «йой, а як я без скафандра дихати буду?» Але прекрасно дихала. Та щось під серцем солодко вкололо. Я нервово змахнула хвостом, чим ще більше збурила це чарівне плесо. Та раптом побачила, що до мене плавно наближається висока, темна фігура. І чим ближче вона ставала – тим приємніше в мені все стискалося. А ще я відчула, як темна енергія прокинулася від сну і заворушилася, почала лоскотати серце та душу, як пухнастий котик, наче підлещуючись.