Я все-таки жива! А не перевертень...

Попри складності та виснаження, природа - це те місце, що зцілює та лікує. Неодноразово в цьому переконуюсь. Здавалося б, що нового можна побачити? Мова не про ландшафтні парки, декорації, а  про дику природу. Місце, де  людська рука ще не втручалась. Там, де можна спостерігати за безтурботним життям лісових мешканців, чути їх спів та бачити їхню красу. Спостерігати за яскравим сонечком, яке зігріває своїми теплими промінчиками, бачити його жовтогарячий захід. І здається, ніби день пройшов недарма, а наступний буде не менш прекрасним.

 Перебуваючи в такому прекрасному місці, на природі, в мене з'явилося натхнення і я написала новий вірш.

Уривок із вірша:

О, так! Мені не вистачає дикої природи,

Яка лікує від усіх недуг.

Там, де відчуваєш себе живою,

А не перевертнем, що існує день за днем.

Повний вірш можна знайти за посиланням:

https://booknet.ua/reader/emoc-za-prizmoyu-dush-b445599?c=4949925

Приємного читання)