Вітаю, мої солоденькі!

Чим ближче до фіналу, тим важче.

Важко відпустити героїв, до яких я вже притерлася)) І з якими провела більше часу, ніж з іншими.

Це мала бути ОДНА книга, звичайне еротичне фентезі. Але як же я без додавання якоїсь прихованої мети й ідеї))) Тож довелося писати продовження.

Взагалі поштовхом для написання першої книги стала легенда про польську принцесу Ванду.

Побачила десь на просторах інтернету і мене це зачепило.

А тепер щодо спойлерів.

47 розділ вже.

 

Спроба злізти зі столу закінчилася різким болем: гострий осколок вази вп'явся в стопу. Горлом мимоволі вирвалося злісне сичання.

— Дідько!

— Дай допоможу.

Рейнхард миттєво опустився на коліна. Коли я підняла ногу, він обережно, ледь торкаючись шкіри, витяг скло.

— Неглибоко, — констатував він, розглядаючи рану. — Але краще обробити її та прибрати решту осколків.

— Дякую. Справді.

Його долоня повільно ковзнула вище по моїй кісточці, і він на мить припав губами до шкіри там, де пульсувала кров. 

Плечі мимоволі здригнулися, реагуючи на таку несподівану близькість.

— Ось це справжнє, — мовив він, підвівши голову. — Коли я торкаюся тебе, усе навколо на мить перестає бути маренням.

— Залишся зі мною, — тихо попросила я, зариваючись пальцями в його волосся.

Він не відповів словами. Натомість лагідно підхопив на руки й переніс до ліжка. Простирадла були холодними, як і мої думки. Але його обійми цієї ночі відганяли будь-який мороз. Лякаюча порожнеча, що зазвичай чатувала на в темряві, нарешті відступила. 

Бо поряд був він.

І цього мало вистачити.

Розділ вже на сайті!

❤❤❤Дякую за підтримку! ❤❤❤

І запрошую до читання!

У твоєму мороці

Перша частина

У твоїй владі