"Щоденник Лисиці" частина №2. "Нас 100"

Вітаю!
ฅ⁠^⁠•⁠ﻌ⁠•⁠^⁠ฅ

Зміст:

1. Пояснення.
2. Що по "новій" книзі?
3. Останні новини
4. Тг канал?
5. Нас 101 + Історія.

*Пояснення*

Ну, ось і настав той момент, коли вже навіть я досяг відмітки у 100 підписників. Точніше вже 101. Не знаю, як піде ця історія, чесно... На годиннику 4:13 - я сонний як комаха на морозі, втім... Буду щирим принаймні) Та й до того ж... Потрібно якось підбити підсумки, що там ще люди нормальні роблять у таких випадках? Хтось історію про себе розповідає, хтось відповідає на питання: "Як тут опинився?" чи "Чому вирішив писати?". О! На останнє, напевно, і зроблю відповідь. Але це у кінці, тож читайте уважно. Зрештою, я, начебто, нудно ніколи не писав!

*Шо по новій книзі?*

Так, саме "шо", а не "що", бо я вже задовбав... Я стільки балакав про неї, стільки вихваляв цю "Stultifera Navis", що вона вже сто разів мала б вийти. А все... Не вийде! Принаймні у найближчий час! Це мала б бути книга про перегляд сучасних ціностей, які вади є у нашому з Вами суспільстві, що у ньому цінується, а що ні. А також контрастне порівняння цих цінностей у небезпечних ситуаціях. Втім, я отримав велику порцію критики (це добре), а тому вирішив, що спершу буду вдосконалювати навички у редактурі, щоб не, вибачте за це слово, "збльовувати" Вам сирий неякісний непотріб. Зараз на тех.роботах "Леді замку Саммерфелл: Чорна Сокира", потім будуть інші книги з цього циклу. А потім просто - інші книги. А вже потім я перейду до нових! Поки що, щоб Ви не сумували, будуть виходити оновлення у: [ Програма "Ранок" ] а також у [ Збірці сатир ]. 

*ті, ймовірні, дві людини, що чекали нову книгу*

*Останні новини*

В цілому - тут нічого такого особливого і немає. За ніч, окрім цього блогу, зробив також коротенькі картки, що презентують цикл "Леді замку Саммерфелл". 

Також, не забувайте, що на Програмі "Ранок" вийшов новий випуск. І тема там - вічна. Називається "Кохання". Більш того, для тих, хто хоче дізнатися думки детальніше чи просто бажає поспілкуватися на цю тему - "Розмова після "камер". Також у той же блог можна "подзвонити" і залишити пропозицію. Наші ведучі дуже уважні і знають багато гостей, тому Ваше питання точно знайде свою відповідь!)

*приблизно так наші ведучі усе читають*

*Телеграм?*

Ну типу... Не знаю, ніколи нічого подібного не робив, а тому нервую як собака. Втім, подивимося, до чого це призвиде. Сподіваюся, що нічого "невиправного" не буде. У будь-якому разі, зараз 4:35, а тому усі проблеми - проблеми майбутнього мене. Можливо я прокинусь і побачу там зоопарк, а не культурний заклад. Що ж, хоча б порегочемо з цього) 

Посилання на тг канал

*101 + Історія*

(хто зрозумів - той зрозумів)

Фу... Не знаю... Поки писав цей блог, гадав, як краще відповісти на питання "Чому почав писати?". Втім, скоріш за все, вийде депресивно, бо історії будуть з життя. Звичайно, я міг би уйти красиво від питання, але це якось ну так... Мені такі методи не пасують. Як мінімум не тут, не у цьому блозі)

Чому почав писати?

Якщо просто і коротко - не залишилося інших варіантів. Якщо розгорнуто... Пропустив я флешмоб "давай знайомитись". Втім, наздоженемо цією історією) 

Зараз мені 25. До війни було 20. Мав у свої 20 таку роботу, що інші просто слину власну проковтнути не могли, коли дивились на мене. Працював у ІТ у неймовірно великій команії, що мала величезний потенціал і не менші ЗП. Дякувати Пині, якому не сиділося, почалася війна.

"А що я міг зробити?" - х1

Ну, і я, якщо коротко, побачив свого дального родича - білу полярну лисицю... Спочатку втратився нормальний відпочинок, що поєднувався із роботою, що постійно преривалася: "вимкнули світло", "вимкнули інет", "вимкнули воду, а треба набрати", "вимкнули ще щось", і т.п. Потім додалося вигорання і наостанок, наче мені мало було - скорочення. А я навіть зробити нічого не міг... Як мені сказав ПМ: "Слухай, Фокс, ми тут думаємо, чи звільняти нам сеньйорів, а ти простий джун... Ну... сам розумієш!". 

"А що я міг зробити?" - х2

Ну ок, скоротили, звільнили, вигнали - нема більше роботи, як ти це не називай. Що тепер? Вішатися? Та ну ні... Взяв рік перерви, а із цим і пірнув у навчання. Через рік, після... ну відносно тривалого пошуку роботи, знайшов ще одну ІТ фірму. Я не можу багато про неї казати (ще діє сила контракту), але, якщо коротко, вона навіть і близько не була поруч із першою фірмою. Та і там була така купа проблем, що вже після неї я розумів, що я більше не витягну там. Кумедно, що збіг обставин тих прийшовся саме на той момент, коли там працював я. 

"А що я міг зробити?" - х3

І я поставив собі просту мету на ВЕСЬ 2025 рік. Постійна робота і дрібний скарб на "чорний день". Ну... 7 місяців шукав роботу, наївся "завтраків" (від слова "завтра"), а потім був покинутий. Хоча на останній роботі я вже не жалівся і викладався на усі 200. Зараз 4:53, а я міг закінчити роботу і о 5 ранку)))

"А що я міг зробити?" - х4

Ну і... Приблизно тоді я і розчарувався у ІТ сфері. Дякувати Пині, що обісрав ІТ ринок так, як НІХТО б не зміг. Дякувати HR, що користуються ШІ-відповідачем, що відсіює 95% кандидатів (це не жарт. В мене є певна... статистика). Дякувати отаким от роботам, де ти викладаєшся, а це нікому не потрібно. І от я такий чесний дурник і залишився із діркою від бублика. 

Ну... І я вирішив, що... А хай йому - вічно жити не планую, так хоч займуся тим, що мені цікаво. Все одно від моїх рішень нічого не залежить (за 5 років невдач питання "а що я міг зробити" я задавав собі частіше, ніж 4 рази :) ). Шкода, але цікавить мене не так вже й багато речей. Одне з них - література, точніше її створення. Писав ще у шкільному віці, а потім здувся. Робота, університет - крч було не до цього. А тут от сиджу все одно без діла - дай хоч зроблю щось корисне. Ну, хз, Вам вирішувати, чи зробив я щось корисне. 

Особисто я собою... Пишаюся. Чесно, тепер і не шкода, що прожив хоча б це життя. Може здатися піпець як високомірно й пихато, але я пишаюся тим, що написав цикл "Леді замку Саммерфелл". Моя найліпша робота в яку я вклав сили, ідеї, погляди і частинку душі! І такою вона і залишеться (принаймні поки не почну писати "Вавилон". Це оті от історії про "ПТСР", про "Неприйнятну", про "Хворобу" і "Маску"). А до цього моменту - я вже задоволений, як я і сказав. 

Тому якось отак. Вирішив, що або буду письменником, або ніким. Усе, шляху назад немає... 

Мд-є... У голові це не так депресивно виглядало... Ну байдуже, що було - те пройшло. А у кого зараз життя легке? Я пам'ятаю, десь бачив коментар військового, що його мрія - зняти черевики і сходити у душ. Тому, напевно... В мене ще й все добре! А отже чого нос вішати? Зрештою, колись це усе скінчиться, а поки потрібно робити щось, принаймні пробувати - я так міркую. 

Усе, усім дякую. Дякую за 101. Дякую за Вашу увагу, сили та час!

Нехай щастить, а я дрихнути! 

(сподіваюся, що тг канал не розійдеться по швам, поки я сплю)