НОВИНКА!

Він виглядав як справжній король аду. Владний, домінантний. Від нього йшла така енергетика, що хотілося мимоволі схилити голову. Будь-яка жінка від такого типужу відчула б мурашки. Проблем з жінками в нього точно ніколи не було — це я зрозуміла одразу. Але зараз він дивився на мене не просто як на жінку. Він дивився на свою здобич.
Король повільно оглянув мене з голови до ніг. Його погляд затримався на моєму довгому волоссі — ну так, це моя особливість, воно спадало нижче короткої спідниці, майже до стегон. Потім по  фігурі. Він помітив усе. І на губах з’явилася повільна, хижа усмішка.
— Залиште нас, — коротко наказав він охоронцям.
Коли двері зачинилися, у кабінеті стало ще тихіше.
— То ти, виходить, його дочка? — прогримів його владний, низький голос.
Від цього голосу по шкірі пробігли мурашки. Я промовчала, просто ковтнула. Коли опам’яталася, голос ледь слухався:
— Так…
— Цікаво, — хмикнув він і ще раз оглянув мене з голови до ніг, повільно, ніби оцінював товар. — Як старому Вінстону так довго вдавалося ховати такого янголятка?
Мене заціпило. Я навіть не одразу змогла взяти себе в руки.
— З моїм батьком… все гаразд? — спитала я перше, що прийшло в голову. Голос тремтів.
Король підійшов ближче. Кожен крок відлунював у моїх грудях.
— Ну, якщо можна так сказати… Я втратив десятьох людей, щоб його забрати. І здається, офіційно розпочав війну зі Змієм, коли забрав і тебе, і твого батька. Адже він приїжджав саме за вами…
Холод пробіг по спині. Я уявила перестрілку, кров, кулі. Тепер через мене почалася війна. І я стала боржником Короля. А бути винною перед ним… це гірше за будь-яку смерть. Страх змішався з почуттям провини і безпорадності. Я відчула, як ноги слабшають.

УВАГА! У наступному розділі буде промо

ТИ НАРОДИШ МЕНІ 

​На вас чекають:
?Кримінал
?​Владний і безкомпромісний герой
?​Протистояння характерів
?​Таємниці, за які доводиться платити занадто дорого
?Гарячі еротичні сцени

— Ти народиш мені… спадкоємця! — тихо, але чітко прогримів він.
Я завмерла, а потім справжній шок розлився по тілу холодною хвилею.
— Що? — прошепотіла я, не одразу розуміючи, що він сказав. Голос вийшов слабким, ледь чутним.
Він відпустив моє підборіддя, але не відступив. Навпаки — зробив ще півкроку вперед, так що я відчула тепло його потужного тіла крізь тонку тканину сукні.
— Поки це єдине, чим ти зможеш розрахуватися зі мною, лялечко, — нахабно заявив він, і в голосі не було ні краплі сумніву.

?Ти народиш мені (ПОСИЛАННЯ)?