Ірліон. Світ миттєвої карми

 Лайріон

 Аліса, коли спілкується з Всесвітнім розумом не уві сні)

 Н-ніжність)

 Ну і до вчорашнього розділу;) Підземне озеро

Забираючи речі, вже роздивлялася, де би можна було переодягнутися. Лай зрозумів мою заминку:

— Там вхід до іншої печери з природним озером, — вказав він на невеликий прохід, в дальній стіні печери.

— Дякую, я швидко.

Підземне озеро виглядало містично. Мабуть через сяючі сталактити і сталагміти, наче створені з блакитного фосфору. Тому, вже знявши сукню, все ж крикнула Лаю:

— А тут можна купатися? Вода не отруйна?

— Можна, — почулося з глибини великої печери.

Це добре. Вода була не те щоб тепла, тому швидко змивши пил, я, замість рушника витершись однією зі спідниць від сукні, одягла спершу сорочку. Хех. Зростом я не вийшла для такого одягу, сорочка досягала колін. Тому, подивилася на штани, не знайшовши на ньому ременя, вийшла до мого спонсора по одягу з тим, що залишилося в руках.