Ідеальні герої дратують? Чому нас так приваблюють персонажі з вадами (депресивні, з купою комплексів, егоїстичні), а занадто правильні, «стерильні» герої здаються нудними?

Якщо брати всіх 18 героїв з моєї п'єси - я не можу обрати найкращого. Тому що вони не картонні. Хтось відображає садиста й маніпулятора, інші бояться піти з лап системи. Мені подобається зрадниця мого твору. Вона настільки лицемірна, улеслива й дріб'язкова, що аж огидно. Продала свою сусідку в бордель. Вона не боїться погроз панів, що погрожують її вбити, або користуватися нею до кінця її днів, але зрадниця тремтить від погляду однієї заможної дами. Хм, цікаво. Через що?

А яку найбільшу ваду ви давали своєму улюбленому персонажу? )