Мій черговий відгук в рамках безстрокового марафону Тетяни Гищак на оповідання "Чешка" Наталії Арден.

Пройшло доволі багато часу після того, як я прочитав оповідання і тепер от пишу відгук. І не тому, що забув, чи бракувало часу. Ні. Я обдумував прочитане і чекав, що залишиться в якості "післясмаку". Доречі це доволі цікавий метод. Іноді, через місяць, а буває й раніше, зовсім забуваєш про що йшлося. Але про "Чешку" я не забув. Перше, що закарбувалося в пам'яті - головний герой не ухилянт. Запам'яталося гучне малослів'я. Шматок звичайного життя, але такого, про яке або мовчать, або прикрашають зайвим. Тут же збережено необхідний баланс і тому герої живі та зрозумілі. Дякую.