☘️ Є оновлення, заходьте БЕЗКОШТОВНО читати мій дарк_роман "ПЕРЕЛЮБНИЦЯ" 

☘️ Буду рада вподобайкам, коментарям і підписці на автора.

☘️ Може хтось захоче написати рекомендацію — взагалі буде свято❤️❤️❤️.

Двері прочинилися майже беззвучно. Ірина навіть не підвела голови, думаючи, що це хтось із колег. Лише відчувши на собі важкий, пильний погляд, вона відірвалася від паперів.

Дмитро Лісовський сидів за першою партою зліва — прямо перед її столом. Він не рухався, просто дивився на неї своїми незвичайними медово-карими очима, в яких зараз не було і сліду від колишньої зухвалості.

— Ти щось хотів, Дмитре? — запитала Ірина, намагаючись приховати раптове хвилювання. Серце зрадницько тьохнуло.

— Я хочу запитати вас, Ірино Сергіївно... Чому ви мене уникаєте? — голос хлопця звучав глухо, але твердо.

Ірина закрила журнал і відклала ручку, виграючи час.

— Я не зовсім розумію, про що ти. Я працюю в школі за розкладом, я твій класний керівник, ми бачимося щодня.

— Я не про школу, — перебив він, і в його погляді блиснула іскра образи. — Чому ви тікаєте від мене після уроків? Чому заскакуєте в маршрутку, ніби за вами хтось женеться, варто мені тільки підійти?

Ірина глибоко вдихнула, підбираючи слова, які б не зранили його, але й не дали хибної надії.

— Розумієш, Дмитре... Після роботи я маю право розпоряджатися собою, своєю свободою і власним часом. Те, що ми спілкуємося в класі, не означає, що ми маємо разом повертатися додому.

Він дивився на неї ще кілька секунд — так пильно, ніби намагався прочитати те, що вона приховувала за офіційним тоном. Потім різко встав. Стілець жалібно скреготнув по лінолеуму. Не сказавши жодного слова, Дмитро вийшов, грюкнувши дверима.

Ірина полегшено видихнула, але в душі залишився важкий осад. Його погляд — погляд напівпідлітка, напівдорослої людини — стояв перед очима.

«Це просто абсурд, — подумала вона, притискаючи холодні долоні до щік. — Тільки люди з хворою фантазією могли придумати таке. Роман з учнем! Мені й на думку це не могло спасти».

Вона згадала шепотіння в учительській і косі погляди заступниці директорки. Їй було огидно від самої думки, що її сприймають як «стару діву», яка вирішила розважитися за рахунок учня.