Привіт, мої любі.

Нещодавно моя найперша історія "Аурельська Академія. Таємниця Чорного Гримуару" набрала першу 1000 лайків. Я безмежно радію і дякую кожному читачеві та кожній читачці, які вподобали книгу. Кожне сердечко та відгук надихає мене писати більше.

Це перша історія в циклі "Аурельська Академія", а зараз у процесі написання історія Астара та його фальшивої емесси. Просто зараз Астар намагається розібратися, що відбувається у його житті. Тож, зазирайте ☺️ Невеличкий уривок з наступного розділу:

Піт котився по спині, волога футболка прилипла до тіла. Сів на землю та сперся спиною на дерево, що постраждало від моїх кігтів. Закинув голову наверх та дивився на хмари, що виднілися через досі зелені крони дерев. Вони повільно й безтурботно пливли по небу. Я теж хотів бути таким же безтурботним.

— Що мені робити? — запитав тихо чи то в неба, чи то у свого демона.

«Прислухайся до мене й до своїх інстинктів. Не завжди слід покладатися виключно на розум. Іноді він дає нам те, чого ми так відчайдушно бажаємо», — сказав демон та замовк.

Я сидів під деревом, доки дихання не відновилося, а лють трохи притупилася. Ми з демоном досягли внутрішньої хиткої рівноваги. Я набрав повні груди повітря та підвівся. Неквапом пішов до гуртожитку. По дорозі обдумував слова демона та свої відчуття. Потрібно поговорити з Вальмірою і вивести її на чисту воду. Якщо вона фальшивка, як стверджує мій демон, я маю зʼясувати, хто її підіслав.