Було сумно, зробив блог, щоб від суму я не здох!

Створити героя я захотів:
Високий і статний, щоб в кедах ходив.
Такий в мене вийшов — красунчик-плейбой,
Стріляє він влучно й за правду «горой».

Систему прокачки в сценарій увів,
Щоб правдоподібніше був би мій твір.
І зомбі добавив, щоб страшно було,
Для рими скажу ще, що «Путін х..ло!».

Та я не політик, не лізу в те дно,
Тому розкажу, як там далі було.
Герою же, звісно, той «кач» до душі —
Сильніше стає і міцніше в плечі.

Він нечисть й мутантів фігаче на раз,
Й ніхто в цьому світі йому не указ.
Характер лиш, правда, у нього ще той:
Він скептик і цинік, що ойойойой.

Сміється пацан навіть сам над собою,
Він всіх дістає, чи самий чи юрбою.
Звісно ж, у книжці є трохи й любові —
Куди ж це без неї, як тіло без крові.

Але я зробив, щоб герой не скучав:
Аж трьох різних дів у роман свій додав.
Тепер йому зомбі — то меншеє зло,
З коханням б владнити, бодай би його.

Здається, на цьому ви всі би спинились,
Й сюжетом таким собі задовольнились.
Та певно я вредний й надумав таке,
Що супергерою мабуть стало зле.

До гарної "жизні" щоб той не звикав,
У темних провулках дівча відшукав.
Маленька, нечесана, куца й брудна —
В життя до героя пролізла вона.

Вчинила в житті тім переполох,
Що інший на місці його б давно здох.
Та видно — терплячий у мене герой,
Хоча за малу він "попав" під конвой.

Ходити прийшлось по коліно в лайні —
Такі от з малою казки чарівні.
І що ж бо було у його голові,
Коли дав притулок трирічній малій?

Розбитий весь посуд, поламаний стіл
І скарги сусідські він чує навкіл.
А ще нічний горщик й обіс..на дупа —
Здається, прийшла у життя його скрута.

Я думав, що все — не потягне герой,
Подумував навіть давати «отбой».
Та все ж здивувати мене той зумів:
Сприйняв таку долю без зайвих він слів.

Напевне, характер у хлопця все ж є —
Недарма не палить й горілку не п'є.
У своїй манері, де гумор і жарт,
Він дав спільній долі з дитям новий старт.

І хоч від приколів аж рветься живіт —
У них є сім'я і вам шлеться привіт.
А кому в деталях все взнати охота,
І вже остогидла та клята робота,

І нудно, й здається немилим життя —
Ви в творі «Посмертя» знайдіть укриття.
Там гумору, сміху два повних вагони,
А ще є кохання і зілля в флаконах.

Й сумними не будуть віднині у вас дні,
А що і до чого — дізнайтесь самі.