—Привіт.–невпевнено кинув Марк.
  —Чого тобі, Сеню?–не дуже привітно, на думку Марка, відповів їй Даня, навіть не піднявши очей на дівчину зі свого телефону.
  Та незадоволено вигнула гостру брівку, якою точно могла проштрикнути нахабного хлопця. Якби тому було до цього хоч якесь діло. 
  —Чого так грубо? Я взагалі то до тебе прийшла. Хотіла перевірити як ти, чи не нудьгуєш тут без мене. А ти..–обірвалася вона на півслові і ображено надула щоки.
  Проте хоч вона й виглядала так ніби дуркує, коли Даня так і не відповів їй нічого, Марку здалося, щось в її погляді змінилося. 
  —Ясно.–відповіла вона.—Ну і сиди у своєму телефоні!
  —Мг.–розсіяно кивнув хлопець. 
  Вона окинула його наступленим поглядом і повернулася до Марка, що весь цей час мовчки спостерігав за ними. І звісно не припиняв поглядати у відчинені двері кабінету. 
  —Ми ще не знайомі.–всміхнулася вона і на її щоках виступили помітні ямочки. Вони пасували дівчині руйнуючи той вибуховий гострий образ.—Мене звуть Єсенія, але всі кличуть Сеня. Тож ти теж можеш так називати.