ШІ - зло? ‼️

Друзі! Ви, мабуть, регулярно натикаєтесь у коментарях до дописів про ШІ на нестримні дискусії, де користувачі розділяються на два табори. 

Одні доводять, що нейромережі ✨ - це прогресивно, сучасно, а сервіси, по типу Chat GPT, значно полегшують життя.

Опоненти ж рішуче з цим не згодні. Вони - за чисту людську творчість і рішуче виступають проти не лише допомоги в написанні текстів, і, буває, генерації зображень, бо "дуже штучно виходить".

Де ж правда? Мабуть, не посередині. ШІ - це дійсно інструмент, який допомагає.

Буває, автор "застрягає" у власному сюжеті і змушений шукати вектор, за яким далі буде вибудовуватись твір. Не всі письменники і письменниці володіють грамотністю. Не викладати ж роман, написаний з помилками? І, звісно, дуже рідко можна зустріти автора, який, окрім того, що вміє писати, вміє малювати обкладинки. Публікувати текст з дефолтним білим фоном ніхто не буде - обкладинка - це перше, що бачить читач, це його реклама і візитівка.

Саме тому в таких проблемних випадках у нагоді стає ШІ. Коли потрібна допомога. 

Інший момент, що нейронки вміють генерувати тексти повністю. І ви навіть бачили такі тексти на різних літсайтах і, мабуть, не помічали авторської ремарки "розділ згенеровано ШІ".

Це не дуже гарна штука. Публікуючи повністю створені нейронкою романи, згадані "автори" репрезентують чужий контент, і такий підхід суперечить самій суті ШІ як допоміжного інструменту.

Який вердикт? ШІ - це не зло. Його можна використовувати як допомогу, а не повний замінник.

Я особисто користуюсь чатом GPT та іншими подібними сервісами виключно для генерації зображень.

А ви? Генеруєте зображення чи малюєте обкладинки та візуали самі? Чи перевіряєте нейронками тексти на помилки? Для яких ще завдань ви використовуєте ШІ у своїй авторській діяльності? Поділіться в коментарях, цікаво буде почитати.