– Все дуже просто, – почав розповідати Кель. – Тоді, коли я потрапив… у поле аномалій, я бачив вдалині якісь споруди, і їхні обриси здались мені віддалено знайомими. Згідно записів, які я бачив у головній бібліотеці Колиски, саме в тих місцях міг бути фамільний склеп одного древнього – ще до Магічних Воєн – роду. Звичайним способом туди не дістатись, навіть з повітря – через аномалії жоден літальний апарат там не приземлиться. Але я, – він хитро посміхнувся, – можу.
– Ні.
– Що “ні”?
– Просто “ні”, –  холодно промовила Ельмірена. – Дві літери: “Н”, “І”. Що неясно, промінчику? Ти тоді ледь звідти вибрався, а тепер знову хочеш туди поткнутись – щоб я невідомо скільки сиділа тут і переймалась за тебе. Я ж бо з тобою вирушити не можу.

(зображення клікабельне)

Як думаєте, послухав він її?))

✍ Запрошую до читання:

☀️Сяйво Темної Квітки ✹

А кому цікаво, коли, як і з чого все починалось - перша частина осьде:

☀️ Промінчик та Пелюсточка  ❀