Привіт любі. Клеїла різала. Хотіла, просто докинути шматочок до 2-ої глава, але в результаті в мене вийшла повноцінна треття глава. Тому біжіть читати. 

Читати зараз

Вероніка

 

Зупиняюся лише коли доходжу до наступного еротичного моменту.
Я підношу чашку до вуст. Вміст гіркий. Як спогади. Як те, що я мала б залишити за плечима, а воно чіпляється за мене, мов тінь.

Пальці завмирають на сторінці. Вдих — глибший, ніж треба.
Я дивлюсь на текст, як у дзеркало, яке краще було б розбити.
Наче хтось випадково описав те, чого я боюсь. І чого відчайдушно хочеться.

Сцена проста: він — жорсткий, вона — не відступає.
Вона не боїться.
А я —  боялась, і досі боюсь.

Мій колишній ламав інакше.
Кричав. Бив. А потім — мовчав так, що тіло холонуло.
Торкався, ніби мав право.
І змушував дякувати, кожен раз коли нарешті звертав на мене увагу.

Тоді я мовчала.
Не знала, як захищатися.
Думала, любов — це терпіння та мовчання. Замазування синців та брехня друзям.