Вітання всім, хто читає!

 Я - Марі Піктор Сомніанс, приймала участь у марафоні Дарк-романів Джул'єти Матикоти. Щиро дякую організаторці заходу за чудову можливість бути серед талановитих авторів і хочу підбити підсумки щодо прочитаних мною книг . Маю наголосити, що я вперше оцінюю когось в такому масштабі, тож сподіваюся, моя думка буде достатньо об'єктивною і корисною для вас як читачів.

Отже, почнемо з першого прочитаного твору:

Ньюбі Райтер - Сповідь (не)святого Валентина   

Чесно, припало до душі вже через місто, в якому описані події - Черкаси . Я ніжно люблю його, бо деякий час там жила. Але повернемося до твору: здавалося б звичайний студент Валентин звертає увагу на тезку Валентину. Спочатку проявляє звичайну хлопчачу зацікавленість, яка згодом обертається одержимістю . І минуле Валентина відчиняє двері до сьогодення. Межі стерті. Те, що Валентин любить має належати йому. Його кохання - це ніж, що пронизає груди. Невідворотне і обіцяє біль будь-кому, хто чинить спротив. Наслідки можуть лякати. Дійсно, так і є. Стає моторошно від того, що подібна людина може знаходитися поруч у житті.

Мова тексту чітка і зрозуміла. Це не історія кохання як здається на початку, а падіння у прірву.

Сам герой сповідається про наслідки у цій історії. Якщо раніше Валентин викликав у мене співчуття, то тепер у мене поселилося відчуття страху. Я використаю слова Авторки в анотації, бо цілком згодна з нею:

"Він - зовсім несвятий. Його кохання - всеохоплююче, він мріє володіти своєю обраницею, хоче вона того, чи ні.Така пристрасть часто згубна і веде до непередбачуваних наслідків. 

Якщо ви готові читати історію про руйнівне кохання - історія створена саме для вас.

 Переходимо до другого твору: Миколи Кота - Ф. А. К

Не знаю чому, але схоже на те, що Автор видалився з сайту. Проте, все ж таки розкажу про твір. Він - неординарний, чесно кажучи, місцями я задавалася питанням: Як взагалі таке можливо  уявити? 

В Автора вийшло здивувати мене. Сьогодення може бути жорстоким, але для людей з залежностями тим більше.

Алкоголізм (принаймні для мене) уперше висвітлюють як проблему в подібному тоні .  Через моторошні і містичні події з героями твору, зокрема Назаром, Олегом і Мігелем, яким я співчуваю щодо їхньої спільної проблеми. Окремо також шкода їхніх близьких і домашніх улюбленців.

Якщо ви захочете побачити незвичний шлях боротьби з алкоголізмом - запрошую до читання. 

Переходимо до третього твору : 

Ірини Звонок - Монастир Святої Бригіти

Історія розгортається в Середньовіччі, Іспанії. Нас водять її світом, показують дивні звичаї.

Все описано живо і пишно.  Так, що ніби ти знаходишся там. Відчуваєш те саме, що й герої. Я зупинилася ще на початку, щоб окремо роздивитися деталі. І, так, люди того часу мають звичаї далекі від розуміння людиною сучасності. Все ж мають спільні риси: брехню та лицемірство - прикриті за благочестю,  що й роблять прислужники церкви. Живучи також у страху бути викритими, здається, вони самі накликають на себе біду - появу загадкового створіння, що спокушає і вбиває.  Серед всього цього мракобісництва, дивовижно -  кохання оживає в сірих стінах, дарує надію на світле майбутнє. Так, на героїв чекають перепони, але я щиро сподіваюся, що вони виберуться зі трясовини хоча б відносно неушкодженими і переможуть Диявола (принаймні у собі). Події, що відбуваються  у монастирі Святої Бригіти змушують здригатися від жаху і  тривоги. І тим не менш я палко чекаю на розв'язку.   

Історія сильно лоскочить нерви, тож якщо  ви достатньо мужні, щоб зазирнути у духовну темряву - ласкаво прошу до прочитання.

Красно дякую кожному Автору та Авторці, що поділилися своїми історіями! Вони - унікальні, я авжеж думала, що Дарк - романи матимуть такі багаті відтінки. Та зараз переконана на всі 1000%, що Дарк-роман - це жанр  улюблений, чудовий, незабутній і завжди матиме окрему поличку в моїй душі. Так зворушили мене ці історії . Бажаю вам натхнення  і миру.