Tale Fatum: ну, нарешті!✨

Вітаю, друзі!

Новий розділ уже на сайті!

За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels

– Зараз тріснути тебе хочеться значно менше, – визнала Беліал. – Все це почуття провини, філософські думки, змушують навіть співчувати тобі.

Міхаель мляво всміхнувся.

– Мені співчуває Княгиня Безодні…дожився.

– Зараз буде сакраментальне “як низько я впав”?

– Не знала, що ти такий сентиментальний, – помітила Ізуель, хоч спогади і їй прискорили серцебиття.

Він підняв очі.

– Як це ти не знала?! – здивувався він. – Та в мені все кричить про сентиментальність! Я зберіг кинджал, який ти встромила мені у спину на тренуванні!

Вона розреготалась.

– Ти жартуєш?

– Ні. Використовую як ніж для листів, навіть зробив гравіювання на лезі: “що мене не вбиває – закохує”.

Предводителька розсміялася. Люцифер прибрав пасмо її волосся, що падало на очі. Вони поглянули одне на одного, ледь помітно наближаючись. Та останньої миті Люцифер відвів погляд, всміхнувшись.

– Ходімо.

Архангел поглянув на неї.

– Ти приваблива жінка, Беліал, – тихо мовив Міхаель. – Ти сильна, вольова і розумна.

– Сама знаю, – змахнула вона волоссям.

– Тому, тобі не варто ніколи ні з ким себе порівнювати. Ми з Люцифером закохані в неї занадто довго. Це важко кудись подіти. Твоє тебе знайде у найменш очікувану мить.

– Ти хоч сам в це віриш? – пирхнула Беліал, уважно поглянувши на нього.

Міхаель сумно всміхнувся.

– Гірше. Я на це сподіваюсь, – він заплющив очі. 

Певний час, вони мовчки розглядали сад, серце стукотіло в грудях, відчувати присутність так близько від себе було дивно. Від цього хвилювання ставало майже нестерпним. Вона злегка торкнулась його руки. Він стиснув дерево, напруживши м’язи. Ізуель відчула яких сил йому вартує не відповісти на цей дотик. Та згодом Люцифер все ж здався, відпустивши лавку і переплів свої пальці з її.

 Хотів щось сказати, аби спинити Ізуель. Ні, не так. Не хотів, а мусив. Та не міг, лише насолоджувався її дотиком, звабливим поглядом і близькістю, бо стоячи впритул до неї, його шкіра неначе палала і зараз він не був проти згоріти дощенту.

Напруга між ними зростала, скільки ще вони витримають? Що буде, якщо зазнають невдачі? Ці думки губилися перед нестримним бажанням, що змусило його зробити крок і нарешті поцілувати її. Гарячі губи одразу відгукнулись, руки обійняли його шию, пальці заплутались у волоссі, злегка стискаючи їх біля коріння. 

У книги є плейлист, тож запрошую до прослуховування)

⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘

Цикл книг “Aeternum Confrontation” можна читати окремо!
(Обкладинки клікабельні)

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨

❣️Мій інстаграм

❣️Мій фейсбук

❣️Мій пінтерест

❣️Мій тредс 

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️