Ньюбі Райтер

04.04.2026, 17:46:05

Він усмішку клеїть, як марку на конверт,
В душі ж - маскарад і суцільний десерт.
Співає дифірамби, аж цукор тече,
А в нього в кишені вже дуля пече.
​Сьогодні він - ангел, святий і пухнастий,
А завтра готовий підніжку підкласти.
Обличчя міняє, мов старі рукавички, —
Ох, важко ж жити в полоні звички!

Дима Чирков

05.04.2026, 17:41:49

Ну що спало на думку,те й написав❤️

Тут я стою,шепіт вітром несе до тебе,
Щоб зцілення знайти в твоїх словах!
Та думки у голові такі непостійні,
Можуть смуту навести в одночас!

Та що казати? Тиша приходить вчасно,
Не чутно навіть як у небі співає птах!
Душа моя,вона рветься знов у мандри,
Щоб радість й щастя людям дарувати!

Скрізь час та відстані,вірші лунають гучно,
Намагаючись дістатися людських сердець!
Але часи життя минають дуже швидко,
Що не помітиш, який в справі був кінець!

А я стою,дивлячись у блакитне небо знову,
Мрійливо вірю,що прийде радість у душі!
Та зцілення серця,палке та навіть чисте,
Знайду я в кожному,написаному твоєму вірші!

Сергій Більцан

02.04.2026, 16:20:53

Додаюся)))
Я не ангел і не чорт — я бродяга слова,
Десь пророщую зерно, десь росте полова.
Лицемірство — що сказать? Бачив таких, знаю,
Краще я їх обійду — не суджу, не лаю.

Бо за себе теж усе добре я не знаю,
Від людей же не втечу й все не приховаю.
Може, комусь у житті теж здавався звіром,
Каюсь, може, я для них сам був лицеміром.

Тож судити не берусь, бо себе шукаю,
Кого вразили дволикі — щиро співчуваю.
Та й ви теж їх не судіть, не треба, хай буде...
Як забудете про них — то і світ забуде.

Бо в кінці свого шляху маски вже не треба,
Адже вона лиш завада, щоб дивитись в небо.

Ірина Бібік

02.04.2026, 22:10:52

Тут ще класний вірш від Герман Харрінгтон , хто пропустив https://booknet.ua/blogs/post/427228



Вподобайки ставлю щедро, в коментах медочком ллю,

Розсипаюсь в компліментах на відверту маючню.

Ціль моя - підписок більше, вийти в лідери Букнет,

Не читаю, те що лайкнув , коментар під трафарет.



Марафони і флешмоби , блоги клацаю щодня ,

Посміхаюся всім у очі – топ-письменник адже я.

Що не зробиш за баблішко, за «комєрчєскій успєх»,

«Пазітіва» ношу маску – щоб не стати, як «ред флег» …



Ні на чий не стану захист, не влізаю в жодний «срач»

Бо ж впаде у мене «рейтинг» і відпишеться читач.

Не чекай від мене правди – щоб сказав, я так як є

Хоч й живу в облуді ницій, зате капає «лаве».

Вікторія Беше

02.04.2026, 18:19:02

Здається, лицемірство інколи виглядає дуже «милим» — долучаюсь до флешмобу.

Твоє «серденько» — простий розрахунок,
Щоб зайшла я на сторінку твою.
Ще б відправив мені «цілунок»,
Аби відкрила книгу твою.
І говориш, що ніби читаєш
Ти історію мою,
Та сумніваюсь, що знаєш,
Як звати героїню ту...
Я не ображаюсь —
У кожного свій метод і шлях.
Відповідати чи ні — сумніваюсь,
Та забиваю свій я цвях
У цю знайому вже гру.
Малюй, малюй картину свою —
Її місце не у підвалі,
Не на холодній землі.
Цвях і драбина —
І картина вже на стіні.
Щасливий ти —
Щасливі твої читачі.
Якщо когось я ображаю,
Прошу вибачити мені,
Бо я дійсно поважаю
Твої межі й кордони твої.

Олексій Горбунов

02.04.2026, 23:45:43

Голодним розповісти про міру,
Релігію видати за віру,
Зайняти трошечки ефіру,
Ну що ще треба лицеміру?

На добраніч, марафонці)

Ірина Бібік

02.04.2026, 14:28:21

Виклик прийнято…звітую :

Лицемірство в тиші…

Ага, про що тут ми?
Про лицемірство, любі друзі…

І як вам те, що хтось в тиші,
вдягаючи корону самолюбства,
спотворюючи працю в мідяки,
ховає лезо за слова підступства?

Як дивитесь на те, що хтось чомусь
чужу ідею і благі наміри
розчавлює об зверхність власних уст,
показуючи гострі шиби?

Як часто хтось повчає і бурчить,
щось пише, брудно коментує,
вважає, що митець — і мусить він творить,
та тільки світ навколо лиш руйнує.

Усе, звичайно, — текст, лише думки,
ніяких згадок, жодного підтексту…
Всі маски скинуті — то хто ж є ти?
Людина чи звичайна тінь потвори?..

Подумай тихо… навіть не бреши,
зніму ту кляту маску самогубства…
Прийми, що все, завжди і не колись,
а повертається, як бумеранг судного безпутства.
02.04.2026
Bibik Iryna

Андрей Романенко (Black Silver)

02.04.2026, 22:10:38

Ну що ж. Раз запросили, тож отримуйте.

Я пропоную Вам разок, потанцювати поміж строк,
Откіль мене ви запросили у віршований танок.
Я проведу, панове, вам простий урок,
Хто душу вклав, а хто лишив лиш смог.

Погляньмо, ми як Танос у боги поліз,
Та розумом він до вершини не доріс.
Хотів, мов бог, вершити долі без вагання,
А вийшов просто блазень з комплексом страждання.

А Джокер що? Регоче, наче цар руїн,
Немовби хаос — це вершина всіх доктрин.
Та клоун цей, що світ хотів пустити в дим,
Лиш ховав слабкість за обличчям розписним.

Лекс Лютор теж любив кричати про народ,
Немов прогрес і розум — то його оплот.
Та скільки б він не сіяв пафосних тирад,
В душі дрібний задира, а не стратег і меценат.

Магнето ніс свій біль, мов прапор на списі,
І правду подавав як лють, у всій її красі.
Та той, хто мстить усім і кличе це добром,
Лише будує клітку, овіяну лиш злом.

Зелений Гоблін теж повчав із висоти,
Немов лиш він один пізнав закони тьми.
Та вся його мета — не мудрість, не політ,
А страх, що з дущі виліз і отруїв весь світ.

Крісті Ко

02.04.2026, 14:00:51

Гарна ідея. Колись саме про щось подібне думала. Успіхів ❤️❤️❤️

Ромул Шерідан

02.04.2026, 22:00:38

Ірина Бібік — кинула клич. Ось:

Лицемір

Я лицемір чи лицедій?
Два обличчя в душі одній.
Одне — для людей, блискуче, як мідь,
Друге — під ним, вмерло, мов тінь.

Я лицелюб — цілую відбиток у вікні,
Я лицежер — чужі душі гризу в тиші.
Я лицедер — зриваю маски з людей,
А свою — приростив — сліпу, без очей.

Я той, хто міряє лиця,
Приміряю, знімаю, ховаю.
Я той, хто міряє лиця,
І вже не пам’ятаю — яке моє є.

Я лицесвіт — у ньому я король,
Я лицемов — солодко брешу.
Я лицекрад — украв у них любов,
І з краденого себе ліплю.

Вночі приходить лицетруп,
Страшний, холодний, безіменний.
Шепотить, сідаючи впритул:
"Ти завжди мій, я незнище́нний".

Я той, хто міряє лиця,
Надягаю, зриваю, міняю.
Я той, хто міряє лиця,
І вже не знаю — ким я є.

Я лиценелюд — найстрашніше зі слів,
Усередині — гниль, ззовні — краса.
Я лицепад — в безодню падаю знов,
Та щоразу встаю і поправляю лице.

І в голові лунає один і той самий крик,
Кожного разу, коли шви зриваю:
"Де ти, справжній? Де ти в лицях тих?"
Та я посміхаюсь, й знову зшиваю.

Я — лицемір. Я той, хто міряє лиця…
І вже ніколи не знайду своє...

Сергій Більцан

02.04.2026, 19:28:52

Мені тут спали на думку віршовані загадки... Вони нескладні, та й відповідь однозначна )))
Як у школі він навчався — вчитель був наче «кумір»,
Однокласників цурався: «Хто це — друзі?» — ...

Як підріс — до інституту він проліз, неначе тхір,
До декана підлизався... Хто студент той? — ...

На роботу влаштувався, з колегою — він «зефір»,
Потім шефу здав небогу... Отакий от? — ...

Він на сповіді у церкві виє батюшці, як звір,
А виходить — всіх штовхає, наш «прощений»... — ...

На екрані його бачу, каже: «Нас веде до зір!»,
Сам же без штанів лишає... Наш шановний — ...

Очерет

02.04.2026, 22:35:39

Так, ще разок, і все на сьогодні))

Не буде у світі більш крові й страждань –
За тим пильно стежить будЕмо.
Лиш хтось відкопає сокиру війни –
То санкції враз накладемо!

В усім світі миру й стабільності буть,
Всі наміри будуть най чистими.
Хай зло лиш посміє замислить будь-хто –
ГЛИБОКУ СТУРБОВАНІСТЬ висловим!

Очерет

02.04.2026, 18:16:54

Депутату депутат
Морду був набить би рад,
Але ж репутація!
Така от ситуація.

Грудна Жаба

02.04.2026, 18:03:49

Про лицемірство напишу я,
Комусь дійде, а комусь - **я.
Я нова тут. Люблю ушу.
Про лицеміра напишу.

Буває дивишся на нього -
Неначе sapiens двохногий,
Весь либиться тобі в лице,
Ллє в вуха лагідне слівце,

І одночасно за спиною
Тримає серп. Готов до бою?
Лише відвернешся, і враз
Отримаєш по яйцях раз.

А може й двічі. Невідомо,
Чи лицемір не має лома.
Не зупинити гірку мить.
Серпом по яйцях – то болить.

Лана Нова

02.04.2026, 20:15:31

Прикольно придумали)) Я не спец у віршах, але читаю і посміхаюся))) Дякую усім за позитивчик!!!

Очерет

02.04.2026, 15:25:05

Ловіть:

Хтось каже – за статки воюємо ми,
А краще було би лишатись з дітьми.
Навкруг – самі злидні, і кожен краде,
Що все тут погано, що краще – будь-де.

Та що та держава?! Важливе життя!
У цьому весь сенс і все їхнє буття.
І цифри кидають, і владу клянуть:
“Дивіться! Корупція! Зрада! Як буть?!”

А магія цифер насправді проста:
Це азимут, кут, широта й довгота,
Поправка на вітер, погодні умови –
Така ось, малята, “теорія змови”.

Важливе тобі лиш життя? Ну, нехай.
Як хочеш – мандруй в свій омріяний край,
Ти жити там будеш спокійно і сито,
Ми ж лишимось тут, хай в багнюці й немиті.

Життя та добробут я теж цінував,
Та місце народження – не обирав…
Лиш тут – “місце сили” моє і сім’я.
Держава – погана. Країна – моя.

Мельська Наталі

02.04.2026, 17:27:09

І я теж прийму участь. Дуже давно не писала віршів) скину щось з того про що наболіло, якщо ви не проти. Прошу не судити суворо, вірші то складно)

Теплий дим над дахами спить,
Сусідська дитина рахує зірки.
Мама стирає зі стола крихти,
Поки тато ховає паспорт у чохол
Місто вмирає в повільній картинці
Наче фільм, де забули про фінал
Тремтять вікна від чужих розмов,
У черзі за хлібом сперечаються про правду
Ми купуєм сірники, воду і любов
По акції. Щоб вистачило надовго.
Телефон мовчить, та в очах — екрани.
Кожен свайп як удар по скроні,
Ми сміємось голосно
Щоби не чути, як годинник рахує кінець.
Якщо це сон, то розбуди мене шрамом
Нехай пече. Аби тільки живий.
Ми так звикли ховатись за екранами
Що забули, як дихає голос живий

Андрій Шерстюк

02.04.2026, 15:29:09

Кличуть у поети.
Чотири рядки просять.
Я дав три. Досить.

Сергій Більцан

02.04.2026, 19:22:37

Ще приймаєте про лицемірів?..

Пацюк Червоній

02.04.2026, 17:29:50

Я весь патріот,до роботи охочий
І проти корупції я виступаю
Я кума свого протягти в ОПУ хочу
і він в мою корись усе порішає

Грудна Жаба

02.04.2026, 18:15:05

Навіщо придумали риму – не знаю

Я довго над цим не раз думала

А шо як писати без рими стіх

Чи буде то так же весело?

Неізвєсно.



Чи може главне в стіху не рима

А темп чи такт чи як його там ще не помню

Он японці пишуть свої стіхи

які на стіхи не похожі. А жаль.


Главне смисл. Тепер зрозуміло.

Стіх без смисла, як попа без мила.

Писать стіхи дуже люблю я

Комусь то дійде а комусь … нє.

Очерет

02.04.2026, 15:56:01

Ось ще:

Відпустку не дають самураї,
Кажуть, нестача людей.
Пішов в СЗЧ асігару.

Ірина Бібік

02.04.2026, 16:37:34

Доречі прикольно буде Вам потім зібрати ці вірші в окрему збірку і як книгу розмістити буде дуже цікаво❤️

Поліна Ташань

02.04.2026, 15:04:54

Ось і я вас через вірш помітила :) Крута ідея, хоча я, мабуть, не приєднаюся, бо як сідаю за вірші, завжди виходить щось депресивне

Ірина Бібік

02.04.2026, 13:37:38

@Андрій Шерстюк, @Сергій Більцан, @ Ньюбі Райтер, @ Ромул Шерідан @ Пацюк Червоній @ Андрій Казкар @Очерет @ Герман Харрінгтон @ Дима Чирков

Олексій Горбунов

02.04.2026, 15:06:57

Сподобалася ще картинка до марафону. Чомусь читаю "Лисомірство" ))))

Ірина Бібік

02.04.2026, 15:00:40

Передала естафету іншим https://booknet.ua/blogs/post/427231 ( запросила під книгами індивідуально❤️)

Ірина Бібік

02.04.2026, 13:16:06

Вау!!! Як класно- це дуже цікаво!!! Буде над чим подумати ….❤️❤️Приймаю Виклик❤️❤️ підкажіть, хто знає, як правильно тегати автора , щоб він побачив , що його кличуть? Я б сюди парочку б таких авторів покликала вже

Олена Ранцева

02.04.2026, 13:20:47

Прикольна ідея))

Олексій Горбунов

02.04.2026, 13:33:36

Ми тут - письменники, митці,
Генії суспільних вподобань!
Лишились нам дрібниці -
Набрати хоч пару прочитань...