Пригоди Віти тільки починаються!

Вітаю!

Роман "Мама для донечки мільйонера" — оновлено! 

✨✨✨

— Цікаві у вас ігри, Віто Андріївно, — наближаючись, констатує чоловік.

І мене це зауваження, чи то насмішка, виводить з рівноваги.

— Ви прийшли щоб мені це сказати, що може щоб зіпсувати мій день остаточно?! — різко питаю, заглядаючи у сині очі чоловіка. — Через вас у мене тепер купа проблем. Що вам іще потрібно?

— Віто Андріївно, нам потрібно поговорити, — надто пильно дивлячись на мене та цілком серйозно заявляє Вишневський.

Опускаю очі, бо він весь такий інтеліґентний, охайний, доглянутий, що я явно гублюся на його фоні. Незручно опускаю очі і тихо кидаю.

— Кажіть. Я слухаю.

— Не тут, Віто Андріївно. Ходімо краще на вулицю. — пропонує він.

Я ж шалено хвилююся і розумію, що він має рацію. Розмовляти тут на сходах не найкраща ідея. Йду вперед, шалено нервуючи, бо впевнені кроки позаду змушують мене іще більше переживати та почуватися не надто зручно.

Мама для сина мільйонера

Приємного читання!

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Тая Бровська
31.03.2026, 12:02:20

❤️❣️❤️

Лія Тан
31.03.2026, 12:13:48

Тая Бровська, Дякую!!!❤️❤️❤️

Інші блоги
Нова книга
Скоро
✨️подяка ❤️подарунок✨️
Доброго вечора, мої хороші❤️ Хочу виразити величезну вдячність вам за бестселер ❤️ За кожне прочитання, кожен коментар, вподобайку, покупку та підтримку. Для мене це справді дуже важливо та цінно❤️ Я безмежно рада,
Попелюшка у алабая в кабінеті)
Вітаю, любі букнетівці!❤️ Я перепрошую, що затримала Алабая))) тепер він вже і у ваших книжечках, тож... запрошую: Цікаво, «новенька» — це я? Якщо так, то я згодна чекати будь-де і скільки завгодно, аби тільки не заходити
Зала Предків
Якщо чесно, я досі не вирішила, що в цій залі тисне сильніше – погляди людей чи кам’яні обличчя вождів над головою. Це місце вирубали просто всередині скелі ще задовго до мого народження. Кажуть, кожна статуя тримає
Я досі не можу повірити, що ми дійшли до фіналу
Ще зовсім недавно Ден тільки починав виводити Іру з рівноваги своїми дурними жартами й поглядами, а тепер ми стоїмо на порозі моменту, після якого для них усе зміниться. І якщо чесно — мені трохи шкода їх відпускати.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше