Всім привіт. Сьогодні вийшла нова глава книги "Моя вболівальниця". І сьогодні важлива гра для Павла, адже він знає свого суперника та й суперник про нього знає занадто багато. Але справжній шок це коли команда дізнатися, що у твоєї підтримки є копія і вона ходить у чорному худі з бейджом журналістки.

Фрагмент глави:

Раптом у двері різко постукали. Яся зробила кілька кроків і відчинила їх. На порозі застигла... її точна копія. Леся приїхала разом із командою Романа, і на її шиї яскраво виблискував журналістський бейджик.

У роздягальні запала така тиша, що було чути лише гул стадіону за вікнами. Хлопці буквально застигли в тих позах, у яких їх застала ця сцена.

— Почекайте... — Алекс протер очі й похитав головою. — У мене що, реально в очах двоїться? Це якийсь психологічний трюк перед матчем?

Яся та Леся синхронно закрили рот долонею і тихо, майже в унісон, засміялися. Це виглядало настільки ідентично, що навіть я на мить відчув легке запаморочення.

— Спокійно, Алексе. Це не галюцинація. Знайомтеся, це Леся — сестра Ясі. Наш головний критик на сьогодні.

Яся м’яко поклала руку на плече сестри, відчуваючи, як по роздягальні прокотилася хвиля шепотіння.

— Хлопці, знайомтеся офіційно, — голос Ясі звучав спокійно, але в ньому відчувалася гордість. — Це Леся. Моя сестра і та сама журналістка, яка пише про «Тернопіль». І так, щоб ви не дивувалися їхній зіграності: капітан ваших сьогоднішніх суперників, Роман Мельник — її хлопець.

Роздягальня вибухнула гулом. Алекс навіть підскочив на лавці. 

— Тобто ми сьогодні граємо проти «зятька»? — вигукнув він, азартно потерши долоні. — Ну, Мельнику сьогодні точно не позаздриш. Ми його тактику знаємо, а тепер ще й знаємо, хто його слабке місце!

Всім гарного дня та мирного неба. Бережіть себе та рідних.