Мама для донечки мільйонера — пристрасті вирують..

Вдалого всім початку тижня!

Запрошую до емоційного оновлення!

✨✨✨

Побачивши мене, Юрко реве.

— Віто, тобі гайки. Хай я тільки до тебе доберуся.

— Ага. Гайки і твоєму недоламаному корчі. — Мій погляд наштовхується на м’яч колишнього на балконі у кутку, і я, схопивши його, навіть не дивлячись, зі злістю кидаю його вниз. — Лови. А ще, твої речі за дверима, забирай їх і вимітайся з мого життя назавжди.

Кліпаю і завмираю, бо м’яч ловить не Юрко, а мій нічний візитер. Я в цю ж мить стерпла. Не розумію, що він тут робить. Хоча розумію, і це мене лякає. От зараза. Як же соромно, що ще й він став свідком моїх розбірок з Юрком. Хоча яка тепер різниця, адже Вишневський так просто не прийшов. Напевно, ця істерична керуюча торговим центром таки видалила відео з камер. Мені вмить стає дуже страшно.

Мама для донечки мільйонера

Приємних емоцій!

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Яна Тарасевич
30.03.2026, 15:55:38

Читаючи це, виникає в голові справжня картинка того, що відбувається в тексті❤️ Легко сприймається, зрозуміло та цікаво✨️

Інші блоги
Трішки роздумів
У кожної книги є свій післясмак. Деякі історії закінчуються разом з останньою сторінкою, а деякі ще довго не відпускають, залишаючи після себе невидимі сліди. Мені подобається думати, що між сторінками моїх історій теж
Оце так новина
Завжди за темною смугою приходить світла. Ще в минулому пості я була вся просочена осінньою депресією, а потім — voilà! — бачу свою книгу «Кохання у стилі ASMR» на другій сторінці івенту «Кохання після пар»
100 підписників! 
Здається, це лише цифра. Але за нею — 100 людей, які вирішили залишитися на моїй авторській сторінці й стежити за моїми історіями. Для автора це дуже багато. Дякую кожному, хто читає, ставить вподобайки, залишає коментарі,
Трошки лірики, або про те що болить
Любі мої, сьогодні щось так сумно на душі… Новини, зміни, роман. Усе якось іде… сумно, чи що. Наче й нічого конкретного не сталося, а всередині тяжко. І ось дорогою додому я раптом спіймала себе на думці, що не заходжу
Звуки натхнення ?
Той момент, коли підбираєш правильний трек — і сцена буквально сама починає писатися. Музика іноді задає весь ритм епізоду ? Пишете в тиші чи теж з саундтреком у навушниках?.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше