Друзі, нарешті! ❤️


Сьогодні я з хвилюванням і трішки з тремтінням у руках публікую свій новий роман — «Калюжа покаже».
Це історія, яку я писала з великою любов’ю і сміхом крізь сльози. Про дівчину, яка звикла все контролювати своїм голосом. Про чоловіка, який приїхав будувати центр, а сам загруз у болоті по самі вуха. І про село, яке знає про тебе більше, ніж ти сама.
А ще — про магічну калюжу, яка іноді бачить краще за нас.
У цій книзі є:
? дуже багато перепалок і іскор,
? плутанина з братами-близнюками (один — мільйонер, другий — провидець з пляшкою),
?️ весна в карпатському селі,
❤️ і та сама хімія, від якої хочеться перечитувати окремі сцени по кілька разів.
Якщо вам подобаються історії, де:
героїня язиката і сильна, але всередині м’яка,
герой спочатку все планує, а потім план летить шкереберть,
а село коментує все, як грецький хор,
— то «Калюжа покаже» точно для вас.
Коротка цитата з роману:
«Ти як той дощ — обіцяв не бути, а все одно мокро після тебе.»
Роман уже доступний для читання.
Посилання в шапці профілю / в закріпі / в першому коментарі.
Буду дуже вдячна за ваші відгуки, враження та навіть жорстку критику (але бажано з обіймами після неї ?).
Дякую всім, хто чекав цю історію.
Ви — найкраща мотивація писати далі.
З любов’ю і трохи калюжної магії, Гончарчик Мілана .

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Бажаю багато читачів до книги.

Анастасія Коваленко, Дякую

avatar
Настя Читач
30.03.2026, 15:13:21

Успіху))

avatar
Лія Лореляйн
30.03.2026, 14:36:00

Тааак... а я не знайшла книгу... Це щось з моїми налаштуваннями не так?

Показати 2 відповіді
Лія Лореляйн
30.03.2026, 14:59:29

Гончарчик Мілана, Дивлюсь і роблю те, що пообіцяла)

avatar
Лія Лореляйн
30.03.2026, 14:34:03

Вітаю зі стартом!!! Книзі - сердечко і бібліотека, авторці, якщо ще не встигла це зробити, - підписка... І запрошую до себе))

Інші блоги
Історія одного роману...
Такс... Давненько я закінчив публікувати розділи свого масштабного роману, але щось блог не квапився робити... Писати починав ще перед вторгненням, а потім писав його де попало і коли попало, проте всі обставини,
Коли історія веде тебе...
Іноді мені здається… що це не я пишу книгу. А вона веде мене. Крізь сцени. Через емоції. Через вибори, які не завжди прості. Я просто йду за героями. Слухаю. Дивлюсь, як вони поводяться, що відчувають, де ламаються…
Ukrainian Language Pack 2.3 та інші трагедії
Попереджу одразу: я тут новенький і сам написав не надто багато. Тобто формально мені взагалі слова не давали. Але мовчати з такого приводу — то вже понад мої сили. Срака горить-палає, сорян. Відкрив сьогодні кілька
Краса не вмирає… сподіваюсь на це ❣️ ✊
Колись давненько... ну десь місяць тому створювала блог, щоб ми могли прикрашати наші записи в блогах прикольними емодзі.. Але не судилося і блог знесли, а мені він необхідний, як ковток повітря, бо хочеться створювати
Мама для донечки мільйонера — пристрасті вирують..
Вдалого всім початку тижня! Запрошую до емоційного оновлення! ✨✨✨ Побачивши мене, Юрко реве. — Віто, тобі гайки. Хай я тільки до тебе доберуся. — Ага. Гайки і твоєму недоламаному корчі. — Мій погляд наштовхується
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше