Завдяки Марку Лису і Герману Харінгтону вималювалась ця цікава тема. Чи всі однозначно її сприймають?
На перший погляд - це про ідеальне кохання і пристрасть. Герої сваряться, між ними іскрить - а сторонній глядач розуміє: це все тому, що між ними сексуальне тяжіння і ясно яким чином їм прийти до взаєморозуміння ( в кінці твору, ясна річ).
Але що, якщо справа не в тому, що зовнішні обставини не дають їм злитися в гармонії? Що, якщо те, що заважає - це така сама частина особистості, як і те, що притягує? Звідки виникає бажання придушити, підкорити те, що зайве в коханій людині - "удосконалити" її? І чи справді це кохання? Чи дорівнює кохання взаємозалежності?
І звідси - а чи існувало б кохання, якщо б ми всі були гармонійно розвинутими особистостями без дитячих травм, набутих комплексів і т.д., і т.п.?
11 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМені здається, що справжнє кохання майже завжди містить у собі елемент взаємозалежності. Бо коли ти любиш людину по-справжньому, ти не просто «доповнюєш» себе — ти стаєш вразливим. А вразливість автоматично створює залежність: від її настрою, слів, присутності, навіть від того, чи відповідає вона взаємністю.
Питання «чи було б кохання можливим, якби ми всі були ідеально гармонійними й без травм?» — одне з найцікавіших. Я підозрюю, що ні. Бо саме через свої «тріщини» ми й тягнемося одне до одного. Травми, комплекси, недосконалості — це не просто перешкоди, це те, що робить стосунки живими. Ідеальні люди, ймовірно, просто спокійно пройшли б повз одне одного, не відчувши іскри.
Інша справа — коли залежність стає токсичною і руйнівною. Тоді це вже не кохання, а спроба залікувати свої рани за рахунок іншої людини. І ось тут починається справжня робота: любити, не намагаючись «удосконалити» партнера під себе, і водночас не розчинятися в ньому повністю.
Коротше кажучи, взаємозалежність — це не завжди погано. Важливо лише, щоб вона була взаємною, свідомою і не перетворювалася на кайдани.
Герман Харрінгтон, Дякую ❤️
Взаємозалежність неможливо співставити із поняттям "ідеальне кохання", на мій погляд. Це взагалі не зовсім кохання, бо ти розчиняєшся у іншій людині і поступово втрачаєш себе. Що є недопустимим взагалі за жодних обставин.
Звісно, це у реальній площині. У творах автори дають собі значно більшу свободу, це зрозуміло.
Я люблю дослідити такі теми у творах, вони дійсно дають яскраву емоційну складову, значно більше за гармонійні стосунки із взаєморозумінням та повагою, (які й повинні бути у двох дорослих і притомних особистостей), але я не вірю, що взаємозалежні стосунки, при всіх тих пристрастях, гойдалках, маніпуляціях і "італійських" сварках, здатні мати хеппі енд, ні у книгах, ні, тим паче у реальності.
Щодо того чи існувало б кохання як таке, якби всі ми були здорові і впевнені на всі 500%? Складно сказати, світ мав би геть інший вигляд. Ми б втратили намагання когось перевершити, втратили б заздрість, бажання брехати, можливо. А от взаєморозуміння, на мій погляд, стало б тільки більше. Ми б точно знали хто і що нам потрібно і вміли про це говорити. Тамували власні потреби і бажання, а не продиктовані тим, що і кому не "додали" в дитинстві.
Дієз Алго, Може й так. А іноді бажання бути жертвою. Люди такі вигадники.
А звідки б взялися люди без дитячих травм та комплексів? Вони неодмінна частина життя. Перш за все, люди ще й фізіологічно трошечки різні. Ментально. ростуть та розвиваються по-різному. Це все вже якось робить взаємодію дуже випадковою для гармонії.
А про цю свою дуже цінну особистість щось забагато стали розмовляти. Завжди цікаво, а звідки взнали що це саме особистість, а не, наприклад, звичайне небажання для когось щось зробити?
Марк Лис, Ну це ж відповідь на ваш коментар. Чи може бути левом людина з комплексами
Щоб обговорювати тему потрібно спочатку визначитися з термінами - чи правильно люди розуміють, що таке : НЕЗАЛЕЖНІСТЬ чи ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ.
Бо як показує досвід - люди часто розуміють під цими термінами, щось своє ... І часто це "своє" суперечить чи навіть є протилежним самому визначенню слова...
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ— можливість приймати самостійні рішення, які підкоряються ВЛАСНИМ бажанням та інтересам.
ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ — це певний СТАН ВЗАЄМНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ, системної залежності один від одного будь-кого чи чогось, зв'язок, у якій жодна із сторін неспроможна обійтися без іншої.
Вадим Сухобрус, Кожна, але недовго)
Мені здається, кохання існувало б і без травм, але виглядало б зовсім інакше. Але тут цікаве інше: якщо людина постійно хоче "вдосконалити" партнера, чи любить вона його насправді, чи лише образ, який намагається з нього створити?
Дієз Алго, Конвеєр вдосконалення виходить.
Як я зрозумів, стабільні стосунки, це прекрасно для життя, але нудно для драми. Читачу потрібні феєрверки емоцій. Взаємозалежність та інші дівіантні відхилення дають бажаний емоційний пік. Гадаю, це як покататися на емоційних гойдалках героїв. Читач може пережити найтоксичніший емоційний спектр, залишаючись у безпеці на своєму дивані з чашкою чаю.
Так це, чи ні, але варто пам'ятати, що всі "полювання на Аделін" та "Довіри", це розважальна література, а не керівний фактор вашого життя ≧◠ᴥ◠≦
Дієз Алго, Ужастіків, від яких вологими стають не тільки очі ʕ☆ᴥ ~ʔ
Ну, насправді, пані Дієз, я трохи здивований :0
Ви таку гранату кинули у блоги, а тут навіть метушіння божевільного не почалося...
Це... поважно...
Навчите?)
Для мене велика загадка чому я в когось закохуюсь, а в когось ні.
Це не тільки тяжіння тіл, але не завжди набір якихось однакових якостей характеру. Інколи це як раптова іскра, яка вдаряє в груди. І тільки потім в людині знаходиш і хороше, і погане. І якщо перше перевалює друге, то залишаєшся і приймаєш все погане. Бо ідеальних людей не буває.
І не думаю що травми і комплекси якось впливають на кохання напряму. Це те що ти або приймаєш, або шукаєш щось більш прийнятне у іншої людини.
Спроби "виправити" дуже хибні, але якщо травми співпадають типу "він маминкин синок" вона в житті "мамочка" це печалька, але приємно спостерігати коли хтось один із них міняється. І їх "баланс" рушиться.
І так, там теж може бути кохання, яке тільки віддалено і може перебудуватися в щось нове.
Ганна Літвін, Кохання - дуже об'ємна річ. Воно включає і сексуальне тяжіння (значною мірою) і турботу і потребу в турботі ( елемент відносин батьки/дитина), дружбу ( брат/сестра). Загалом, воно об'єднує всі сфери людських взаємовідносин в позитивному їх прояві. Баланс складових може значно відрізнятися у кожної пари. Я, принаймні, розумію поняття кохання так.
Ой ні, пані Дієз, я Вас, звичайно, поважаю... Але тут говорити на такі теми - все одно, що об стіну головою битися. Помяукати під коментарями якоїсь особи ще можна, але говорити про подібні речі на БН... Як би це сказати...
Тут дуже багато ображених, які не можуть відповісти не те що справедливо - а й взагалі відповісти на те, що питають.
Надувають дракона, що ніяк не стосується теми. Ставлять його поруч з питанням. І відповідають на цього дракона, ще й звинувачуючи автора у тому, що той ніби і створив його))
Дієз Алго, Ну тоді бажаю успіхів Вам)
Якщо тут будуть цікаві коментарі - я помяукаю там, а в цілому... Зараз, ще годинку-іншу і сюди налетить спецзагін, що почне пояснювати за усе навколо, тільки не за те, що Ви запитали))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати