Запрошую до неймовірно емоційної історії  - роману про кохання,  яке з'явилося не одразу, про прийняття іншої людини і бажання змінитися заради неї, про вміння пробачати і відпускати образи - "Викрадена наречена"! Сьогодні на цю завершену книгу діє максимальна знижка -20%! 

Напередодні весілля з нелюбом вона втікає з дому і сідає на мотоцикл до незнайомця. Але навіть гадки не має, до чого призведе цей вчинок...

— О’кей, що саме я маю виконувати? — запитала вона.
— Давай одружимось. Фіктивно. І за два місяці розлучимось. Я підпишу з тобою шлюбну угоду і добре тобі за це заплачу.
— Одружимось? — вона вражено глянула на мене. — Але ж ти мене не кохаєш. І взагалі терпіти не можеш! Я думала, ти хочеш одружитися з тією фіфою! З телевізора…
— Я не можу одружитись з нею. Та і взагалі, вона вже заручена з іншим, — я не збирався цього казати, але слова самі вирвались.
— То ти хочеш одружитися зі мною на зло їй? — запитала Віола...

Уривок для вас:

— Якого біса ти цілуєш мою дружину?! — це я вигукнув тому самогубцю. 

— Я ж казала,  що він розсердиться, — Ві, здавалося, зовсім не була шокована. — Мабуть, Сергію, тобі краще піти!

— Так, вали звідси, — додав я не так спокійно, як Ві, а сам  обійняв її ще міцніше.

— Ненормальний, — буркнув хлопець і поглянув на Віолу. — Поговоримо потім, добре? 

— Якщо знову побачу тебе в моєму будинку, так просто не підеш, розмажу! — здається, я зовсім втратив голову, настільки неочікуваним було те, що я побачив.

Він нічого не сказав у відповідь, лише мовчки вислизнув за хвіртку. 

Я взяв Віолу за руку і повів до будинку. Йшов швидко, кров пульсувала в скронях, серце билось дуже часто. 

Ві мовчала, стискаючи мою долоню. Коли ми вже дійшли до дверей, вона сказала:

 — Він все одно втратив свій шанс, коли не забрав мене тоді, ну, ти знаєш, коли… 

Я поки що мовчав. Ми зайшли до будинку, потім я повів її сходами вгору. Серце все ще не заспокоювалось. Коли ми дійшли до другого поверху і варто було відпустити її, я притис Ві до дверей своєї спальні і зазирнув в очі:

— Ти спеціально його викликала? Щоб розізлити мене?

Тупо було заперечувати очевидне. Я розгнівався. Реально. Втратив гальма, хоча до цього більш-менш контролював ситуацію.

 — Я його не викликала, — вона задерла вгору підборіддя. — Він сам подзвонив, сказав, що є якась важлива розмова… А що, тобі можна серед ночі поїхати до іншої, а мені ні?!

Замість того, щоб щось відповісти, я впився губами в її губи. Тільки коли зробив це, зрозумів, що я дуже хотів цього весь цей час. Дивно, що тримався так довго. 

Ві не відштовхнула мене, навпаки, міцно обняла і відповіла на поцілунок. Я відчув, що вона вся тремтить. 

Я і сам, здається, був в нетерпінні. Тіло реагувало на неї дуже гостро. Кожен дотик до неї викликав цілу бурю всередині. 

Я штовхнув двері за її спиною, продовжуючи цілувати її. Пару кроків, і ми опинились біля ліжка. 

Якщо не зупинитись зараз, то потім я вже не зупинюся.

Я таки вклав її на білосніжну постіль і навис згори, на мить відриваючись від припухлих від поцілунків губ:

— Зупини мене зараз, останній шанс…

Вона лише мовчки похитала головою. 

Знижка на цю чуттєву історію діє лише до кінця доби!