Обітниця? Ага, з такою цілителькою тій обітниці не довго залишилося. 

спойлер:

Анаель повільно опустила погляд. Потім так само повільно зрозуміла, де саме лежить її рука. А тоді блискавично її відсмикнула.

— Я… — почала вона.

— Навіть не починайте, — крізь зуби відрізав Еріан.

— Я не спеціально!

— Це єдина причина, чому ви ще досі сидите в сідлі, а не йдете пішки.

— Мені здалося, що ми зараз перевернемося!

— Ми б не перевернулися!

— А я б перевернулася!

Кінь рушив далі, тепер уже впевненіше, а Анаель, червона до самих вух, сиділа так рівно, ніби її хребет раптом став рівним священним артефактом.

Святий. І я — його гріх