Можливо, ви пропустили мою новинку♥️

Привіт! Кілька днів тому я опублікувала новинку "Все для тебе". Ця книга про маму-одиначку, яка втекла від чоловіка в своє рідне село. І там зустріла хлопця, який був закоханий в неї у школі. Йому двадцять, він студент і між ними десять років різниці. Але, здається, він досі не забув своїх почуттів♥️

Книга буде емоційною і гарячою. Запрошую приєднатися до читання♥️

А ось це наш Артемчик очима ШІ. 

А ось спойлер до наступного розділу: 

 

Коли байк наближається до нашого дому, розумію, що він зменшує швидкість, а от моє серце при цьому — прискорюється. Навіть не дивлюся в бік воріт, зате чудово чую, як він зупиняється, як глушить двигун і ставить мотоцикл на підніжку. Скрипить хвіртка. Я прикушую щоку, щоб приховати посмішку.

— Як на роботу, Соколовський, — промовляю максимально байдужим тоном. Поставивши крапку, закриваю ноутбук і зводжу на нього погляд.

Коли наші очі зустрічаються, у мене всередині все плавиться. Згадую свої вчорашні пустощі й щоки вкриваються рум’янцем.

— Ти ж просила, щоб я прийшов, коли буду тверезим, — він присідає біля Софійки, яка підійшла до нього, дуже ніжно всміхається їй: — Привіт, маленька красуне!

Донечка видає незрозумілі звуки, розтягує губи в задоволеній посмішці, а тоді тягне рученята до Соколовського. І він бере її. Настільки буденно, наче робив це тисячу разів.

 

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Оксана Морус
28.03.2026, 14:00:59

♥️♥️♥️

avatar
Соланж Седу
28.03.2026, 14:00:44

♥️♥️♥️

avatar
Крісті Ко
28.03.2026, 13:53:49

❤️❤️❤️

Інші блоги
⚜️ Між двома подихами ⚡ фінал✨ ялинка
✨ Доброго вечора, шановні майстри й майстрині слова, читачі й читачки✨ ⚜️ Я до Вас з фіналом і різдвяним вайбом)) ⚜️ Але спершу, як і обіцяв… Зустрічайте наших красунь-панянок! Емілі, Селіна, Нірея, Ліарен
Гаряче оновлення і палка знижка! 1.11.26
Або навпаки?))) ⭐️Ррррраз! ОНОВЛЕННЯ! Коли я беру Олесю за руку, то відчуваю, що вона тремтить так само, як і я. — Тобі холодно? — схвильовано питаю, вдивляючись у її прекрасні світло-зелені очі. — Трошки, — зізнається
У тебе гіпотетичний інтерес чи конкретний?
Шум бару залишився за спиною. Я неквапливо пішов вузьким, трохи вигнутим технологічним коридором, що імітував міську вулицю, коли позаду почув те, чого й хотів, — легкі кроки. Я не став смикатися чи хапатися за паралізатор
Минуло 2 місяці як я стала автором...
Можливо ви пам'ятаєте себе, коли починали писати свою першу книгу?? Я така людина... чудово запам'ятовую дати))) Хоча у випадку книги вони написані, але справа не в тому❤️❤️❤️ А в тому, що ще два місяці тому яб не
Хто винен?
У всьому винен Жорик))))❤️❤️❤️ Вилітаю з автівки й біжу до «бомжа». Тягну за шкірку, підіймаю за плечі, лаюся та несподівано давлюся власними словами – на мене крізь густе золотаве волосся
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше