Привіт всім. 29 березня в Україні змінюють годинник. А тобто година нових глав книги "Моя вболівальниця" зміниться. Оновлення з понеділка будуть о 8:00 за київським часом.

Сьогоднішня глава про одкровення Ясі та розмову з її батьками. Павло багато чого зрозуміє про Ясю.

Фрагмент:

Пізніше, коли ми нарешті залишилися наодинці в її кімнаті, тиша здавалася майже фізичною. Це був її особистий острів усередині великого сімейного всесвіту. Я стояв біля вікна, дивлячись на вогні Львова, що мерехтіли крізь візерунки старої рами.

— Знаєш, — тихо промовила Яся, підходячи до мене. — Всі ці три роки в Києві я намагалася побудувати нову версію себе. Але справжня я — вона все ще тут. У цих стінах.

Вона підвела мене до стіни біля свого столу. Там, під склом, висіла карта. Це був великий аркуш ватману, розмальований дитячою аквареллю. Яскраві океани та гори з дивними назвами: «Затока Тиші», «Пік Семи Хвилин», «Рівнина Чесності».

— Я намалювала її, коли мені було дев’ять, — Яся провела кінчиками пальців по паперу. — Тоді Леся вирішила, що вона буде професійною тенісисткою, а я... я почувалася тінню. Я боялася, що якщо ми так схожі зовні, то всередині в мене не залишиться місця для власної мрії. Тому я нікому в Києві не казала про неї. Мені потрібно було знати, що я існую сама по собі.

Я придивився ближче. У самому центрі карти, на маленькому острові, був намальований маяк. Біля нього почерком дев'ятирічної дівчинки було написано: «Місце, де мене чують без слів».

— Я мріяла стати психологом не для того, щоб «лікувати», — вона підняла на мене очі, — а щоб бути цим маяком для тих, хто загубився в чужому галасі.

А от карта, яку малювала маленька 9 річна Яся:

 Нова глава вже на сайті :)

  Всім гарного дня та мирного неба. Бережіть себе та рідних.