Книга: https://booknet.ua/book/tihshe-vodi-nizhche-travi-b410988

За безстроковим марафоном https://booknet.ua/blogs/post/363457

Книга Тетяни Гищак «Тихіше води, нижче трави» розповідає про те, як після складної історії у попередній школі батько переводить Андрія в нову, проте на новому місці хлопець стикається зі значно серйознішою проблемою, ніж просто знання про чужі помилки чи секрети.

На перший погляд, нове оточення Андрія нічим не відрізняється від будь-якого підліткового колективу: є свої лідери і «зірки класу», аутсайдери і ті, хто тримається десь посередині, бо не хоче зайвих проблем. Однак поступово виявляється, що Гліб, найпопулярніший у класі хлопець і той, кого вчителі вважають безпроблемним помічником, насправді зовсім не такий благополучний і правильний, як здається.

І тут доволі реалістично показана проблема сучасного суспільства: «правильний» образ стає важливішим за те, що насправді, не всі зважуються міркувати глибше і зазирати за маску. Гліб говорить і робить те, що дорослі хочуть чути і бачити - а для залякування тих, хто йому не догодив, використовує посередників, сам формально залишаючись чистим. Ті, хто про щось здогадуються, залишаються в меншості, і знайти докази стає складно, а подекуди і ризиковано.

Другою наскрізною темою книги є конфлікт поколінь, відсутність порозуміння між батьками і дітьми. Батько Андрія виховує його суворими методами, вимогами, тиском - і вважає себе правим, бо хоче, щоб син вивчився, не мав проблем з поведінкою. Однак зворотна сторона медалі - Андрій приховує те, як його цькують, навіть коли це стає небезпечно, оскільки враховує можливість, що батько може сприйняти як винного саме його, нібито був грубим, порушував правила, не йшов на компроміс. Хлопець так і розмірковує, згадуючи ставлення батька: «Хто винен – не має значення. Ти завжди винен сам, бо нариваєшся…».

Така ж сама ситуація в Ані, однокласниці, яка подобається Андрію: мама і бабуся бояться, що вона повторить їх не саму щасливу долю, і це веде до тиску, нагнітання тривожності («стосунки - це небезпечно»), релігійного тиску.

Хоча насправді в обох випадках суворість тільки збільшує дистанцію між підлітками та їх рідними.

Третя актуальна тема – деструктивні секти. В книзі реалістично показано, на чому саме грають такі сумнівні лідери. Почуваєшся вже не дитиною, але ще не дорослим – приманять ідеєю швидко стати сильним і владним. Сумніваєшся у цінностях, про які говорить більшість – запропонують шлях «не такого, як всі». Мрієш про лідерство – підкажуть… але ціна такої підказки часто – людські життя.

Детективна лінія тримає в напрузі до самого фіналу. В процесі було цікаво намагатися вгадати, хто приховується за нікнеймами у діалогах в мережі, за кожним кроком Андрія хотілось стежити.

До речі, образ головного героя дуже вдалий. Якраз такий, з ким може асоціювати себе читач-підліток: не зразковий, не ідеальний, зі своїми сильними сторонами (спорт, англійська мова) і страхами (довгі рівняння ледь не вганяють в паніку). Зрозумілі і переживання Андрія, які не стосуються центральної лінії-розслідування: він важко переживає розлучення батьків, досі сподівається, що мати повернеться до батька, не сприймає нових партнерів батька і матері. Все це дуже живо і викликає співчуття.

Книга легко читається і може бути цікава й зрозуміла для підлітків-ровесників головних героїв, проте в ній є над чим задуматись і дорослому читачу.