Темний бік міста і неоднозначні персонажі

✍️ Продовжую серію дописів, присвячених роману “Дзвонять дзвони” у жанрі сучасного українського реалізму. Роман-калейдоскоп із великою кількістю персонажів присвячений подіям, які передували 24.02.2022.

Вже завершена книга нещодавно обзавелась новими візуалами, які, маю надію, відродять до неї трохи інтересу. В цьому дописі покажу візуали із другого розділу.

Контрастуючи із першим, який може здатися дещо мрійливим та ванільно-романтичним, цей розділ демонструє темніший бік нашої дійсності, більш складних та неоднозначних персонажів.

До слова (несподівано спіймав себе на цій думці) розділ чи не найбільш "букнетівський" у книзі. Адже центральними темами тут є пристрасть, бажання, стосунки, пошуки, зрада.

Перед нами постає Михайло Данилюк, столичний юрист, який заробляє, у тому числі, на “сірих” схемах, на межі закону і дещо за нею ⚖️. Постійний стрес напруженого робочого ритму та криза у сімейному житті змушують Міська шукати емоційної розрядки та забуття деінде, як-от у одному із стріп-клубів міста. Він випромінює зовні впевненість у собі, нахабство і життєвий цинізм. Та під ними, добре придивившись, можна розгледіти глибокі тріщини внутрішньо розколотої і нещасливої людини.

Його шлях перетинається з Любою, яку ми вже бачили у першому розділі. Але тут її особистість розкриється глибше.

– Твій вихід, – відірвали її від телефону слова Сандри.

Голос старшої колеги, яка сховалась за кулісами після свого виступу, і ще не встигла одягнути білизну (звичайно ж, насправді її звали інакше) звучав ввічливо. Лише жінка, що розуміється у тонкощах стосунків в суто жіночому колективі, розпізнала б за цією ввічливістю заздрість і суперництво. В цій індустрії нечасто затримуються надовго. Ті, кому не поталанило працювати у ній “до зношення”, ревнували до молодих ефектних конкуренток, розуміючи, що приречені бути ними затьмарені.

Деякі новенькі дівчата намагались ставати їм хорошими приятельками. Умисно змиряли свої амбіції та демонстрували старожилкам повагу, якої ті так жадали. Люба була іншою.

– Сама знаю, – відповіла вона із безжальною посмішкою.

Із божественною впевненістю та грацією, які можуть бути дані лише від природи, вона стрімко увірвалась на сцену. Своєю нестримною енергією і бурхливою сексуальністю вона безжально затьмарить кволий виступ Сандри. Адже досвід тої не міг компенсувати вже не першу її свіжість. Можливо, Любі менше б заздрили, якби вона не була такою яскравою. Та вона умисно сяяла, як наднова зірка. Не кидала конкуренткам виклик, а просто декласувала їх. Шматувала  безумовною перевагою, яку здатні дати лише бездоганне молоде тіло, вроджена грація та виняткова харизма.

Коли вона виходила на сцену, для неї існувала лише вона та пілон. Хтось дуже довго звикав до хтивих або байдужих чоловічих поглядів з прокуреної зали, перші з яких здатні були збентежити, а другі засмутити. Люба ж щиро насолоджувалась еротичним танцем, купалась у променях власної сексуальності. Вона ніколи не була на сцені нещасною жертвою обставин, яка змушена відкинути свою гордість, аби заробити копійчину сороміцькою працею. Вона була зіркою – самовпевненою, самозакоханою і незворушною. Вона танцювала не заради них, а для себе. І саме тому, коли біля пілону з’являлась вона – мало хто з гостей міг відвести погляд.

***

Чоловіка, який дивився на дівчину із темного кутка, стискаючи у зубах цигарку, звали Михайлом. У заманливому напівмороку стріп-клубу складно було розгледіти почервонілі від втоми очі із синцями від недосипання, через які чоловік виглядав старше своїх тридцяти шести. Охайна чорна борідка, густа, як у татарина, приховувала підборіддя, під яким починало формуватися друге. Припухлі щоки та помітний живіт вже стерли сліди спортивної молодості. Однак їх можна було пробачити у обрамленні ділового костюму недешевого бренду, дорогого годинника та смартфону.

Навіть коли ти виснажений та жалюгідний усередині, ці атрибути статусу допоможуть зберегти гідність, неначе милиці, що тримають на ногах каліку. Скажуть за тебе мовчазне вагоме слово, коли у тебе самого потрібних слів бракує. Мабуть, для того вони й потрібні.

***

– Привіт.

Він сам здивувався штучній байдужості у своєму голосі, якою намагався замаскувати надлишок емоцій. Він непогано поставив собі голос, та навчився добре контролювати інтонації, виголошуючи безліч переконливих (і рідко правдивих) промов у судових засіданнях та з трибуни державного посадовця.

– Рада тебе бачити!

Звичайно ж, вона його пам’ятає. Привітна, загадкова та чарівна, як і того разу. Обійми, під час яких груди дівчини під тонкою тканиною спокусливо торкнулися його… Поцілунок у щоку… Казковий аромат її парфумів… Як щось настільки прекрасне може існувати у світі, у якому він щойно ледь видряпався із кігтів суцільного стресу?!

– Чого так давно не заходив?

– Було багато справ. Посидиш зі мною?

– Звичайно.

Він казав собі, що більше не прийде сюди після того разу. Після ночі, коли він дозволив собі значно більше, аніж звик дозволяти – не стільки фізично, скільки емоційно. Та сьогодні він порушив це табу. І відчував себе як курець, який зробив першу затяжку після тривалого утримання – винуватим та на сьомому небі від насолоди.

***

В цей момент завібрував його телефон – і через півхвилини він вже вибігав з клубу, де голосна грала музика, на прохолодну вулицю, на ходу накидаючи на себе пальто.

– Привіт, – промовив він, спробувавши зробити це якомога спокійніше.

– Привіт, – почув він у слухавці голос Юлі.

Ця інтонація була добре йому знайома.

– Де ти?

Знадобився час, перш ніж знайти вдалу відповідь на це питання.

Він завмер на тротуарі на узбіччі одної з центральних вулиць Києва, де й у нічний час гасали автомобілі, засліплюючи нечисленних перехожих світлом фар. Неонова вивіска стріп-клубу спокусливо майоріла позаду, закликаючи швидше повернутися у його затишні нетрі. Трохи сп’янілий та розпалений від усього, що відбувалось всередині цих стін, на морозному повітрі Місько миттєво протверезів. Вітер задував під комір його пальта та неприємно холодив шию, на яку він не встиг у поспіху натягнути шарф.

– На балконі.

***

P.S. Друзі, якщо зацікавились книгою, додайте її до бібліотеки. А якщо вже читаєте – діліться враженнями у вигляді коментарів, вподобайок, оцінок (зірочок) до розділів. Ваша підтримка дуже важлива ❤️