В мене тут нарешті новий розділ "Академії Мірравель" вийшов. ;) Герої йдуть на шопінг. Буде в них цікавий і насичений вечір. До речі, я цю сцену довго прокручувала в голові, ще, мабуть, коли попередня частина писалася. І прокручувала саме під час прогулянок до магазину. Ідеї іноді приходять у несподіваних місцях і ситуаціях, а не тільки коли сидиш за ноутбуком. Насправді, коли сидиш за ноутбуком, то ідеї й натхнення не так активно в голову лізуть, як за інших обставин. 

Дем несподівано приєднався до інших. :)

Не встигли ми пройти й кількох кроків, як мого плеча торкнулася рука, а за спиною пролунав до болю знайомий голос:

— І куди це ви прямуєте, дівчата?

Я різко зупинилася й розвернулася, спрямувавши сердитий погляд на Дема.

— В тебе є совість так лякати, Деме?

Він хитрувато всміхнувся, поглядаючи на мене.

— Я думав, в тебе має бути хороша уважність — щоб темні маги не підкралися ззаду. 
Я не встигла нічого відповісти, коли в розмову втрутився Нейд.

— А я думав, у власників дару регенерації має бути чудовий зір. Де ти побачив «дівчат», Деме? Особисто я бачу лише одну дівчину. 

Нейд, весело підморгнувши, кивнув на Ліадайн. А мені захотілося його прибити. І чому цей малий негідник так любить нагадувати мені про вік?!

— Деме, дай йому потиличника, бо я вже не дістаю так високо, — поскаржилася я.

— Як не дістаєш, то нема чого чужими руками нападати, — розреготався Нейд.

Ліа всіх насварила. Характер в неї... точно не в маму)))

Нейд продовжував реготати, Дем дивився на нас з усмішкою й хитав головою, а от Ліадайн… Вона вперла руки в боки й суворо на нас подивилася — спочатку на Нейда, потім на мене.

— Може, досить? — голос в неї теж був суворий. — Дорослі люди, а поводитесь, як діти.

Я опустила руку, а от Нейд все ще нахабно усміхався.

— Можеш навіть не намагатися, Ліа. В мене імунітет до суворих поглядів. Скільки на мене архімагеса Тіррена так не дивилася, а результату — нуль.

— А я можу не тільки дивитися, а й запотиличника дати. На відміну від мами, я до вашої шиї дістану. І не подивлюся, що ви — мій майбутній викладач.

Тут вже смішно стало мені. Я й не знала, що в мене така сувора донечка. Дійсно нагадує архімагесу Тіррену — та вміла всіх студентів тримати в кулаку й ставити на місце одним лише поглядом. Тільки от в кого Ліа така?

— «Ви»? — Нейд відразу перестав сміятись. — Ти знущаєшся чи що? Я тебе всього на 10 років старший, Ліа. Будеш мені викати поза заняттями — ображусь.

Дем ще не підозрює, що йому потрібно щось міцніше за каву, щоб пережити цей шопінг...))

Через кілька хвилин ми вже зайшли до магазину. Нейд одразу повернувся до Дема.

— Підеш з нами? Я один не витримаю цей жіночий шопінг.

Дем коротко всміхнувся й кивнув на автомат з кавою.

— Піду. Тільки каву куплю спочатку.

В його усмішці й погляді, яким він ковзнув по мені, дуже явно читалося: «я хочу побачити тебе в нових вбраннях, Кетто». Що ж, я не збиралася йому в цьому відмовляти. Хай дивиться.

Ну і трошки того, що не увійшло до сюжету, але Джеміні згенерував, а я не могла пройти повз і не прокоментувати. :)))

— Ти чого розстібнутий ходиш, Деме? Зима надворі. Холодно.

— Ти що хвилюєшся за мене, Кетто?!

— Ні. Тобі здалося!

Читати: "Академія Мірравель. Назустріч таємницям" 

Запрошую до моїх соцмереж:

✨ТГ-канал про мої книги

✨Інстаграм

✨ТікТок