Нарешті новинка! Але є нюанс ))

Вітаю, любі читачі і гості сторіночки) 

Вчора стартувала нарешті після довгого мовчання співавторська новинка з Мелані Ром — “Під захистом Шторма

Вона — для тих хто бажає відключитись від щоденних клопотів і проблем та поринути в дещо нуарну атмосферу темного напів кримінального Амстердаму з героїнею в стилі “таргани в голові розміром з коня”, та класного героя, в якого неможливо не закохатись. 

Кусь з книги: 

— Це він? — питаю Костаса, хоча вже знаю відповідь.

— Шторм.

Звісно. Хто ж іще.

Ерік Дааль стоїть на рингу й каже щось — коротко, негучно. Мікрофона немає, але його чують усі. Чи вдають, що чують. Може, тут і не важливо, що він каже, а важливо, що він тут. Що він існує і дивиться на тебе — а ти розумієш, що краще б не привертати його уваги.

Я цю пораду, звісно, не послухала. Бо поки всі дивилися на нього, я витягла з кишені телефон.

Одне фото, лише одне. Ринг, світло, його силует. Цього вистачить для заставки до статті.

Палець тисне на кнопку. Екран спалахує.

І я роблю помилку, яку пам'ятатиму дуже довго — я забула вимкнути звук затвора.

Клацання — коротке, тихе, абсолютно невинне в будь-якому іншому місці — тут звучить як постріл.

Дівчина-бармен повертається до мене. Чоловік праворуч від мене опускає очі на мої руки, а охоронець біля найближчого виходу робить крок уперед. Я ховаю телефон так швидко, що ледь не впускаю його. Серце калатає десь у горлі. Ні, вище, у вухах.

— Лені… — голос Костаса звучить так, ніби він уже пише заповіт і лишилось лише підпис нотаріуса поставити.

— Все нормально. Ніхто не помітив.

Я брешу. Я брешу, і ми обоє це знаємо, бо на рингу Ерік Дааль перервав свою промову й дивиться в наш бік.

Ні, все значно гірше —  він дивиться на мене…

Читати далі можна тут, так як авторок дві, то оновлюватиметься сторі щедро і щоденно )

Бажаю приємного вечора та гарних книг )