Нічні гості, хто вони? І за чим прийшли?

Вітаю!

Запрошую до нового розділу роману "Мама для донечки мільйонера".

???

Витерши залишки сліз, з розмаху прочиняю двері і завмираю, бо на порозі стоїть незнайомий чоловік у дорогому темно-синьому костюмі. Але мене лякає, що позаду нього знаходяться іще двоє чоловіків. Кліпаю, бо не можу второпати, що відбувається.

— Доброї ночі! — вітається холодним невдоволеним басом чоловік попереду. — Коваленко Віта Андріївна тут проживає?

Нічого не розумію, лише розгублено відповідаю.

— Так, це я.

— Де ваш телефон, Віто Андріївно?

Я розгублено оглядаюся у глиб квартири, а потім переводжу погляд на незнайомців.

— Мій телефон зі мною.

— Тоді чому ми не можемо вам додзвонитися? Ваш номер не обслуговується, — холодно кидає привабливий незнайомець. Але я не можу второпати, що відбувається. Чоловік же тим часом простягає мені дорогий телефон, на екрані якого сфотографований мій номер, почерком написаним від руки. І остання цифра дивно написана. — Остання цифра вашого номера дев’ять? — уточнює незнайомець.

Книга тут....

Приємного читання!

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Ну все ж зрощуміло,що вона залишала свій телефон для батьків малої знайди. Тому хвилюватися не потрібно,хоч за це.

avatar
Тая Бровська
25.03.2026, 15:42:19

❤️❣️❤️

Інші блоги
Нова книга
Скоро
✨️подяка ❤️подарунок✨️
Доброго вечора, мої хороші❤️ Хочу виразити величезну вдячність вам за бестселер ❤️ За кожне прочитання, кожен коментар, вподобайку, покупку та підтримку. Для мене це справді дуже важливо та цінно❤️ Я безмежно рада,
Попелюшка у алабая в кабінеті)
Вітаю, любі букнетівці!❤️ Я перепрошую, що затримала Алабая))) тепер він вже і у ваших книжечках, тож... запрошую: Цікаво, «новенька» — це я? Якщо так, то я згодна чекати будь-де і скільки завгодно, аби тільки не заходити
Зала Предків
Якщо чесно, я досі не вирішила, що в цій залі тисне сильніше – погляди людей чи кам’яні обличчя вождів над головою. Це місце вирубали просто всередині скелі ще задовго до мого народження. Кажуть, кожна статуя тримає
Я досі не можу повірити, що ми дійшли до фіналу
Ще зовсім недавно Ден тільки починав виводити Іру з рівноваги своїми дурними жартами й поглядами, а тепер ми стоїмо на порозі моменту, після якого для них усе зміниться. І якщо чесно — мені трохи шкода їх відпускати.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше