Завтра. То зустріч відбудеться?

Елевонда. Розділ у якому Елексіона нарешті переходить у світ Никодима, завдяки йому. Та вона навіть не здогадується яким він насправді буде. 

Вона невпевнено зробила декілька кроків назад до екрану, який продовжив світитися, у цій темряві. 

Наче той маяк чи дороговказ і це було ще страшніше. 

– Введіть ім'я користувача, – писало меншими літерами. 

“елексіона” 

Та їй вибило помилку і стандартне пояснення. 

– Ах точно як можна було забути, – буркнула вона. 

“елексіона_04”

Екран перестав світитися і вона пройшла всередину. Усе одно іншого варіанту не було.  

– Завершила, – кинула наостанок. 

З усіх слів, які вона могла б сказати – лише ці. Та зараз чітко розуміла, навіть, якщо вона не повернеться, не знала, що може сказати. 

Тому що зараз могла легко уявити себе без Тео. 

– Сподіваюся ми більше не зустрінемося. Будь щасливим, – прошепотіла у порожнечу. 

Двері зачинилися за її спиною. Те, що вона бачила перед собою нагадало про міжпланетний коридор, про який раніше, лише чула. Він був створеним для того аби швидко і безпечно діставатися планет, які знаходяться за мільярди світлових років від їхньої. 

– Дивовижно, – на видиху мовила, не маючи змоги повірити своїм очам. 

Цей коридор був прозорим і вона могла спостерігати за усім повз чого проходила.

Елексіона покинула галактику Чумацький шлях. 

Зорі мерехтіли дивним чужорідним сяйвом, а планети не крутилися навколо сонця. Вони пливли, наче у якомусь лиш їм відомомму напрямку за спіраллю. 

Та коридор вів її усе далі й далі. 

Вона побігла, не знаючи, що її лякає більше коридор який таки вирішить розбитися чи діра яка заковтне її живцем. Жоден з цих варіантів не був найкращим. 

Ось чому, щойно побачивши двері за якими був світ Никодима, вона схопилася за ручку як за останній порятунок. 

Телеграм канал 

Тік ток