Комуналки й інші реалії минулого...

Друзі, думаю написати невеликий блог про радянський побут — телефони на блокіраторі, комуналки, планову економіку... Це не про “ностальгію”, а про атмосферу часу, у якій жили мої персонажі. Чи є тут ті, кому цікаво зазирнути в той період?

 

Одеса, Овідіопольська дорога, Аеропорт Центральний (Фото з музею ОГЕТ)

 

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Очерет
24.03.2026, 15:33:15

Я, в принципі, не все ще забув про той період) Цікаво побачити погляд зі сторони.

Тетяна Губоній
24.03.2026, 17:02:26

Очерет, Значить, варто писати... чи хоча б спробувати ))

Я навіть дещо пам'ятаю з тих часів )

Показати 3 відповіді
Тетяна Губоній
24.03.2026, 15:23:07

Morwenna Moon, Дякую, сподіваюся на це

Ніби і цікаво, а ніби й воротить від однієї згадки той "золотий" час, про який зітхають "раніше було краще". Я народилась якраз після розпаду, можна сказати, не застала, та відлуння було яскраве. Вже у більш свідомому віці дізналась більше про життя своєї родини в ті часи, родин друзів - і це тихий жах. Але для книг - це кладязь травм, заборон, інтриг і т.д.
Обов'язково пишіть, читачі точно знайдуться))

Тетяна Губоній
24.03.2026, 15:17:55

Джулєта Матикота, Я теж зовсім не ностальгую за тим часом — радше згадую його як непростий період.
Черги за хлібом — це точно те, чого не хочеться переживати знову. Пишу про це лише як про частину атмосфери, у якій ми всі росли й формувалися.

Інші блоги
Важлива новина ✨
Всім привіт! ⁠♡⁠‿⁠♡ Мої любі, важлива новина щодо графіка «Отруйної закоханості» ♥️ Як ви знаєте, я мама в декреті, тож моя «письменницька зміна» починається лише вночі, коли вдома всі засинають
Скоро новий роман. ''тиша після імені''.
Тиша після імені. Є історії, які починаються з події. А є ті, що починаються з тиші. З тієї дивної тиші, у якій надто багато невимовленого. Де спогади більше не здаються надійними, знайомі речі набувають чужого сенсу,
Нові обкладинки руцями
Вітаю усіх! Не мала жінка клопоту, купила собі… Ну не купила, бо грошиків не мала, а вирішила згадати свої далекі студентські роки. Відкрила Procreate, дістала давно забутий в недрах ноутбука Photoshop, струсила пил із залишків
День 7. Таємна екскурсія, або як видати себе
Привіт, друзі! Мій 30-денний письменницький марафон крокує далі, і сьогодні Уляна вирішує піти на екскурсію по місту, яку веде Артем. Вона думала, що зможе непомітно сховатися серед туристичної натовпу й просто послухати…
Доленосна зустріч
Усім привіт! Сьогодні хотілося б поговорити про те як часто ми іноді можемо недооцінювати роль інших людей у нашому житті. А між тим, часом вона може бути доволі значною, якщо не сказати більше - вирішальною. І прикладів
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше