Додано
24.03.26 14:49:35
Комуналки й інші реалії минулого...
Друзі, думаю написати невеликий блог про радянський побут — телефони на блокіраторі, комуналки, планову економіку... Це не про “ностальгію”, а про атмосферу часу, у якій жили мої персонажі. Чи є тут ті, кому цікаво зазирнути в той період?

Одеса, Овідіопольська дорога, Аеропорт Центральний (Фото з музею ОГЕТ)
Тетяна Губоній
136
відслідковують
Інші блоги
Останні тижні були дуже завантаженими. Якщо чесно, все якось одночасно впало на голову - багато роботи, справ, і часу на щось інше залишалося не так багато. Мене дуже тішить, що книга продовжує знаходити нових читачів. Це
Максим насупився і кинувся відкривати. За секунду він застиг на порозі, а по обличчю пробігла тінь люті. По той бік порога стояв молодий хлопець років двадцяти у кур’єрській уніформі, тримаючи в руках величезну, розкішну
✨Доброї ночі, шановне творче товариство ✨ ⚜️ Історія між подихами поволі добігає кінця. Але, чи можливе кохання на межі таких різних світів? Здається наші герої трохи загубилися. ⚜️ Чотири нові глави “Між двома
Пригоди Володимира Вірного у «Між двох світів» продовжуються. Тисячі кілометрів залишилися позаду. Шангрі-Ла знайдено. Але чи варта була ця подорож витраченого часу та сил? Що чекає на Володимира за стінами
Напруга сягає межі, а повітря в містечку здається настільки розпеченим, що кожен невірний крок може коштувати надто дорого. ? Нова глава вже чекає на вас на сайті! Переходьте за посиланням, читайте, діліться емоціями, підписуйтесь
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ, в принципі, не все ще забув про той період) Цікаво побачити погляд зі сторони.
Очерет, Значить, варто писати... чи хоча б спробувати ))
Я навіть дещо пам'ятаю з тих часів )
Morwenna Moon, Дякую, сподіваюся на це
Ніби і цікаво, а ніби й воротить від однієї згадки той "золотий" час, про який зітхають "раніше було краще". Я народилась якраз після розпаду, можна сказати, не застала, та відлуння було яскраве. Вже у більш свідомому віці дізналась більше про життя своєї родини в ті часи, родин друзів - і це тихий жах. Але для книг - це кладязь травм, заборон, інтриг і т.д.
Обов'язково пишіть, читачі точно знайдуться))
Джулєта Матикота, Я теж зовсім не ностальгую за тим часом — радше згадую його як непростий період.
Черги за хлібом — це точно те, чого не хочеться переживати знову. Пишу про це лише як про частину атмосфери, у якій ми всі росли й формувалися.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати