Комуналки й інші реалії минулого...

Друзі, думаю написати невеликий блог про радянський побут — телефони на блокіраторі, комуналки, планову економіку... Це не про “ностальгію”, а про атмосферу часу, у якій жили мої персонажі. Чи є тут ті, кому цікаво зазирнути в той період?

 

Одеса, Овідіопольська дорога, Аеропорт Центральний (Фото з музею ОГЕТ)

 

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Очерет
24.03.2026, 15:33:15

Я, в принципі, не все ще забув про той період) Цікаво побачити погляд зі сторони.

Тетяна Губоній
24.03.2026, 17:02:26

Очерет, Значить, варто писати... чи хоча б спробувати ))

avatar
Morwenna Moon
24.03.2026, 14:52:07

Я навіть дещо пам'ятаю з тих часів )

Показати 3 відповіді
Тетяна Губоній
24.03.2026, 15:23:07

Morwenna Moon, Дякую, сподіваюся на це

Ніби і цікаво, а ніби й воротить від однієї згадки той "золотий" час, про який зітхають "раніше було краще". Я народилась якраз після розпаду, можна сказати, не застала, та відлуння було яскраве. Вже у більш свідомому віці дізналась більше про життя своєї родини в ті часи, родин друзів - і це тихий жах. Але для книг - це кладязь травм, заборон, інтриг і т.д.
Обов'язково пишіть, читачі точно знайдуться))

Тетяна Губоній
24.03.2026, 15:17:55

Джулєта Матикота, Я теж зовсім не ностальгую за тим часом — радше згадую його як непростий період.
Черги за хлібом — це точно те, чого не хочеться переживати знову. Пишу про це лише як про частину атмосфери, у якій ми всі росли й формувалися.

Інші блоги
Перші кроки до монетизації + Візуал
Вітаю, друзі! ❤️ Починати треба з малого - визнати, що я новачок у продажу книжок. Хоча в минулому працювала маркетологом, не можу себе змусити сприймати книжки як "звичайний товар". Особливо свої книжки, до яких
Фотоспойлер❤️✨️
...Чорт... Здається, я конкретно влип. Я мав стати для неї щитом. А щити не цілують тих, кого повинні захищати. Але, схоже, я програв цю війну ще до першого пострілу... Книга тут: https://lnk.booknet.ua/01kxt31eknrgc7mac5ts9yxte3
Дістало... Шизуюсь по повній
Світ здох за три дні: Мерці пішли. Міста горіли. Люди різали одне одного за консерви. А потім небо розірвалося, і хтось дуже їбанутий на самому верху вирішив, що цього замало. «Вітаю в пісочниці. Мільйон виживанців. Переможець
Наближення шторму! Виклала частину розділу.
— Ти знаєш, що подобається твоєму босу. Це похвально. Звісно, він про цукор.
Galileo-7 завершено! Дякую, що були зі мною ❤️
«Вісім дівчат зникли без сліду. Дев'ятою мала стати Патя...» Вона завершена! Поставила останню крапку в романі «GALILEO-7. Не відпускай мене». ❤️ Коли я починала писати цю історію, навіть не здогадувалася, що
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше