Додано
24.03.26 14:49:35
Комуналки й інші реалії минулого...
Друзі, думаю написати невеликий блог про радянський побут — телефони на блокіраторі, комуналки, планову економіку... Це не про “ностальгію”, а про атмосферу часу, у якій жили мої персонажі. Чи є тут ті, кому цікаво зазирнути в той період?

Одеса, Овідіопольська дорога, Аеропорт Центральний (Фото з музею ОГЕТ)
Тетяна Губоній
130
відслідковують
Інші блоги
Вітаю, друзі! ❤️ Починати треба з малого - визнати, що я новачок у продажу книжок. Хоча в минулому працювала маркетологом, не можу себе змусити сприймати книжки як "звичайний товар". Особливо свої книжки, до яких
...Чорт... Здається, я конкретно влип. Я мав стати для неї щитом.
А щити не цілують тих, кого повинні захищати.
Але, схоже, я програв цю війну ще до першого пострілу... Книга тут: https://lnk.booknet.ua/01kxt31eknrgc7mac5ts9yxte3
Світ здох за три дні:
Мерці пішли. Міста горіли. Люди різали одне одного за консерви. А потім небо розірвалося, і хтось дуже їбанутий на самому верху вирішив, що цього замало. «Вітаю в пісочниці. Мільйон виживанців. Переможець
— Ти знаєш, що подобається твоєму босу. Це похвально. Звісно, він про цукор.
«Вісім дівчат зникли без сліду. Дев'ятою мала стати Патя...» Вона завершена! Поставила останню крапку в романі «GALILEO-7. Не відпускай мене». ❤️ Коли я починала писати цю історію, навіть не здогадувалася, що
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ, в принципі, не все ще забув про той період) Цікаво побачити погляд зі сторони.
Очерет, Значить, варто писати... чи хоча б спробувати ))
Я навіть дещо пам'ятаю з тих часів )
Morwenna Moon, Дякую, сподіваюся на це
Ніби і цікаво, а ніби й воротить від однієї згадки той "золотий" час, про який зітхають "раніше було краще". Я народилась якраз після розпаду, можна сказати, не застала, та відлуння було яскраве. Вже у більш свідомому віці дізналась більше про життя своєї родини в ті часи, родин друзів - і це тихий жах. Але для книг - це кладязь травм, заборон, інтриг і т.д.
Обов'язково пишіть, читачі точно знайдуться))
Джулєта Матикота, Я теж зовсім не ностальгую за тим часом — радше згадую його як непростий період.
Черги за хлібом — це точно те, чого не хочеться переживати знову. Пишу про це лише як про частину атмосфери, у якій ми всі росли й формувалися.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати