Додано
24.03.26 14:49:35
Комуналки й інші реалії минулого...
Друзі, думаю написати невеликий блог про радянський побут — телефони на блокіраторі, комуналки, планову економіку... Це не про “ностальгію”, а про атмосферу часу, у якій жили мої персонажі. Чи є тут ті, кому цікаво зазирнути в той період?

Одеса, Овідіопольська дорога, Аеропорт Центральний (Фото з музею ОГЕТ)
Тетяна Губоній
144
відслідковують
Інші блоги
Всім привіт! ♡‿♡ Мої любі, важлива новина щодо графіка «Отруйної закоханості» ♥️ Як ви знаєте, я мама в декреті, тож моя «письменницька зміна» починається лише вночі, коли вдома всі засинають
Тиша після імені. Є історії, які починаються з події. А є ті, що починаються з тиші. З тієї дивної тиші, у якій надто багато невимовленого. Де спогади більше не здаються надійними, знайомі речі набувають чужого сенсу,
Вітаю усіх! Не мала жінка клопоту, купила собі… Ну не купила, бо грошиків не мала, а вирішила згадати свої далекі студентські роки. Відкрила Procreate, дістала давно забутий в недрах ноутбука Photoshop, струсила пил із залишків
Привіт, друзі! Мій 30-денний письменницький марафон крокує далі, і сьогодні Уляна вирішує піти на екскурсію по місту, яку веде Артем. Вона думала, що зможе непомітно сховатися серед туристичної натовпу й просто послухати…
Усім привіт! Сьогодні хотілося б поговорити про те як часто ми іноді можемо недооцінювати роль інших людей у нашому житті. А між тим, часом вона може бути доволі значною, якщо не сказати більше - вирішальною. І прикладів
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ, в принципі, не все ще забув про той період) Цікаво побачити погляд зі сторони.
Очерет, Значить, варто писати... чи хоча б спробувати ))
Я навіть дещо пам'ятаю з тих часів )
Morwenna Moon, Дякую, сподіваюся на це
Ніби і цікаво, а ніби й воротить від однієї згадки той "золотий" час, про який зітхають "раніше було краще". Я народилась якраз після розпаду, можна сказати, не застала, та відлуння було яскраве. Вже у більш свідомому віці дізналась більше про життя своєї родини в ті часи, родин друзів - і це тихий жах. Але для книг - це кладязь травм, заборон, інтриг і т.д.
Обов'язково пишіть, читачі точно знайдуться))
Джулєта Матикота, Я теж зовсім не ностальгую за тим часом — радше згадую його як непростий період.
Черги за хлібом — це точно те, чого не хочеться переживати знову. Пишу про це лише як про частину атмосфери, у якій ми всі росли й формувалися.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати