Сьогодні опублікувала дві великі глави. В історію прийшов новий персонаж, який, можливо, зіграє важливу роль в порятунку відьмочки♥️☺️ Приємного читання!

Крістан з’явився саме в той момент, коли мовчазні слуги закінчили накривати на стіл. О боги, скільки там було смаколиків! Мені б хоч шматочок... Я вже почала шкодувати, що знову відчуваю запахи. Це справжні тортури: нюхати можу, а скуштувати — хрінушки.

​— Привіт, друже! Що за поспіх? — почувся неймовірно мелодійний чоловічий голос. Такий м’який, наче розтоплене масло. Впевнена, що співає він чудово.

​Я ще не бачила гостя. Стефан поставив дзеркало на стілець навпроти себе, підмостивши під низ ще й табурет, щоб я була вище і могла все бачити. Збоку це виглядало так, ніби я справді сиджу з ними за столом. Я помічала спантеличені погляди слуг, які вони крадькома кидали на господаря, але вони мовчки виконували всі його дивні забаганки. Можливо це не перші його диватства.

​— Привіт. Мені потрібна твоя допомога. Але спочатку сідай, познайомлю тебе з деким, — Стефан підвівся і вказав другу на місце праворуч від себе.

До поля мого зору потрапив чоловік, який був повною протилежністю Стефана. Золотаве волосся, зібране у вільний хвіст, елегантний світло-блакитний костюм і обличчя, що випромінювало олімпійський спокій. Але як тільки він глянув на «порожній» стілець, де величаво стояло дзеркало, його брови злетіли вгору, а світло-блакитні очі втупилися в моє відображення.

​— Стефане, ти завжди був диваком, але не до такої ж міри! Навіщо ти притягнув дзеркало за обідній стіл? — запитав він, здивовано переводячи погляд на друга.