“Норман був байдужий до їжі: у компанії чи наодинці. Скоріше, він був до неї абсолютно байдужий. Дуже часто йому взагалі хотілося заморити себе голодом, висушити плоть до кісток — аби лише вгамувати шалений вогонь тіла.

Його душило бажання, пристрасть. Воно проникло під шкіру ще в юності. Обвилося всередині шиї й повільно стискало, позбавляючи повітря; стискало її, наче удав.

Вважаючи, що просто настав час, — Норман поїхав у найдальше містечко Хайленду й зняв продажну жінку. Так і просидів на краю ліжка, застеленого дешевою червоною шовковиною, притулившись чолом до дерев’яного опорного стовпчика.

Яким би не був красивим її танець, як би вона не притискалася до нього, як би не линула й не пестилася — в середині було порожньо.

Внутрішній вогонь не згасав. Того вечора від його почуттів лишилася випалена пустеля. Так захопливо виглядала жінка, яка мала йому віддатися. Але тіло чинило опір. ”

Якщо чекаєте — поставте сердечко, додайте в бібліотеку та напишіть емоції в коментарях історії ❤️ Це дуже допомагає книзі!

✨️Оновлення історії "Зруйнована гордість" о 23:00✨️

(посилання та картинки клікабельні)

Ваша улюблена письменниця, 

Ольха Елдер ღ