Розділ 41

Шарлотта прийшла на обід першою.

Всього за кілька годин до того вона попросила Естер звільнити її від роботи на кухні й байдикувала у себе в кімнаті. Спочатку однією рукою намагалася вишивати на п’яльцях. Потім кинула. Складним виявилося це заняття.

Шарлотта крутилася біля дзеркала, прикладаючи до себе то одну сукню, то іншу. Той рожевий бальний давно відклала, збираючись пізніше гарненько відмити поділ від золи.

Підсумком стало: вона першою зволила прийти до столу, втомившись від бездіяльності. І почала принюхуватися до ароматів. Від бульйону тягнуло чимось м’ясним.

— Невже свято якесь? — Шарлотта підійшла ближче до гарячої каструлі й, трохи відсунувши кришку, стала принюхуватися. — Печінка… невже? — задумливо бубоніла вона, підносячи до рота ополоник із прозорою маслянистою рідиною.

— Сьогодні подадуть м’ясо?

Від несподіванки Шарлотта здригнулася й упустила ополоник назад у суп. Жирні краплі перескочили через бортики каструлі. Розлетілися. І впали на світлу в’язану серветку.

— Як можна так підкрадатися? — Вона різко обернулася й уперла руки в боки.

Голос Джима видався їй надто веселим, і вона вже була готова осадити його. Почала говорити грубо, щоб відчитати. Але побачила досить незвичний вираз обличчя юнака. Він виглядав пригніченим і лише удавав, ніби все гаразд.

— Пробачте, молода панночко! — Поклонився так низько, що ледь не торкнувся підлоги. Боявся викликати і її гнів теж.

— Та годі вже… — збентежилася вона. — Але більше так не робіть! — тут же поспішно додала. — У вас сьогодні важкий день? — І миттєво зацікавилася. — Чим вас нині зайняв мій батько?

— Будьте милостиві, панночко, не питайте. — залепетав Джим. — І так провинився… Лікувати обіцяли…

Чим більш плутано говорив юнак, тим швидше розширювалися очі дівчини.

— Пан хоче, щоб я роль грав. Сценарій дав. І йому не сподобалося моє виконання. А я… через свою дурість… нагрубив нашому панові…

— То чого ж на обід прийшли? — вигукнула Шарлотта. — Або їжте, поки батько не бачить, або забирайтеся! Він усе одно не дозволить вам скуштувати частування. — стурбовано говорила вона.

— Вас теж так карали? — з нещасним виглядом, зсунувши брови до перенісся — болісно хмурячись, запитав Джим.

— У цьому домі… — зітхнула Шарлотта. — Яких тільки покарань не знають. Але їжею — частіше за все.

Джим повільно заплющив очі. Він збирався, наче зголоднілий звір, накинутися на їжу й швидко похлебтати суп. Навіть шматочок хліба відхопити. Але позаду нього, за дверима, вже лунали три знайомі кроки. Ритм, який змусив юнака закам’яніти.

По його хребту пробігли мурашки. А в голові не лишилося жодної думки.

Норман увійшов до їдальні й побачив цікаву картину. Слуга й донька, наче двоє тварин, схилилися над каструлею з супом і стояли, вдихаючи аромат.

— У нас сьогодні свято, — промовив він, стукаючи тростиною й обходячи їх, наче нічого не сталося, прямуючи до свого звичного місця. — На обід буде печінковий суп. Але, — відсуваючи стілець і сідаючи, заявив Норман, — їстиме його лише той, хто заслужив. Яку користь світу ви сьогодні принесли? — Примруживши очі, він подивився на них і запросив кожного зайняти своє місце за столом. — Я почну. Прийняв п’ятьох пацієнтів, наказав віддати м’ясо жебрацьким дітям, наставляв Джима й написав кілька листів із рецептами ліків та приписами для королівського палацу. Гадаю, я заслужив обід.

Шарлотта наповнила його миску супом і передала в руки. Норман не подякував, прийняв як належне. Але зате зажадав:

— Ти. Донько.

— Допомогла Естер на кухні… — прошепотіла вона.

Норман несхвально похитав головою й перевів погляд на юнака:

— Джим.

— Привів до вас молоду господиню, коли вона обпеклася. Перебрав ваші п’єси, склавши їх у потрібному порядку. Грав для вас…

Норман фиркнув:

— Шарлотта в моїй допомозі не потребувала. П’єси були твоїм дорученням. Гра, — він узяв ложку й вдивлявся у своє відображення. Обличчя було суворим: очі примружені, як у змії; губи стиснуті в тонку лінію; вилиці окреслені, наче ножем виточені. — Лише розвага. — Говорячи то Джиму, то своєму відображенню, він зробив висновок. — Отже, обидва позбавлені обіду. Можете забиратися з моїх очей.