Вітання, любі!

Новий розділ роману "Мама для донечки мільйонера"

✨✨✨

— Алло. Віто, де в біса твій телефон? Чому ти трубку не береш? Ти де?

— Вдома. Я не могла... — лише відмахуюся і теж питаю у відповідь. — А ти де?

— Ось саме під’їхав. Одягайся. Я вже підіймаюся.

Він кидає слухавку, а я розгублено дивлюся на телефон. Можу уявити, що зараз буде, коли Юрко дізнається правду. А ще мене дивує, що він приїхав. Отже, його байк таки завівся.

Підіймаю все з підлоги і, нервуючи, ходжу туди-сюди. За кілька хвилин в квартиру вбігає мій хлопець і з порогу, змірявши мене, питає.

— Ти, що, ось так поїдеш?

— Тихіше, будь ласка, — прошу його і одразу ставлю до відома. — Я не поїду взагалі.

— Тобто?! — зривається Юрко. — Ти, що, на приколі?

— Тихо, Юрку. Чому ти кричиш? У нас у спальні спить дитина...

— Яка іще дитина? — шоковано перепитує мій лисий коханий. — Віто, ти при розумі? Звідки у нас дитина?

Я нервово ковтаю. І, розвернувшись, йду до спальні глянути, чи бува від криків Юрка мала не прокинулася. Не хочу, аби вона знову плакала.

Книга тут...

Приємних вражень!