Сьогодні я зайшла на свою сторінку і завмерла. Вас уже сотня.

Для когось це просто число, але для мене, автора, який повернувся на платформу після тривалої перерви, — це цілий всесвіт. Це знак того, що історія Мирослави та Варлена відгукується у ваших серцях, що ви чекаєте на кожен новий розділ і дихаєте в унісон із моїми героями.

Хочу сказати величезне ДЯКУЮ кожному з вас:

Тим, хто зі мною з перших рядків ще минулих творів.

Тим, хто приєднався щойно, зацікавившись небезпечними іграми у «Поза зоною досяжності».

Тим, хто мовчки читає, і тим, хто не шкодує вподобайок та коментарів. Ваша підтримка — це мій головний стимул писати далі, навіть коли здається, що натхнення пішло «поза зону».

Попереду  багато гострих поворотів, таємниць спецпідрозділу та емоцій на межі. Я обіцяю, що далі буде ще гарячіше і небезпечніше.

Дякую, що ви зі мною. Ви неймовірні! Люблю!

Ваша, Маркіза де Бюсі