Додано
21.03.26 21:54:16
Флешмоб «оповідання за картинкою». Я вже тут!
Вирішила теж доєднатися до нового руху, який створила Tatiana Gubonyi :)
Тож зараз я розповім вам свою версію подій:

Сонце сьогодні було неймовірним теплим, справжнім, першим по-справжньому весняним. У такі дні Париж зазвичай пахне вологою бруківкою та обіцянками чогось нового.
Еліза зупинилася біля ятки пана Гійома зовсім випадково. Її притягнула вицвіла палітурка старого видання Пруста, що лежало на самому верху стопки. Вона розгорнула книжку, і між сторінками промайнув привид сухої лаванди.
— Це видання 1947 року, мадемуазель, — тихо промовив пан Гійом, не піднімаючи очей від свого блокнота. — Дуже рідкісний екземпляр. Такі книги не можна просто так гортати.
Еліза посміхнулася. Кілька хвилин тому вона кудись поспішала: робота, звіти, нескінченні дзвінки. Але тут, під вивіскою Au France, час несподівано завмер.
Поруч хлопець у джинсовій куртці завзято вишукував щось серед поезії, майже торкаючись її ліктем, але це дівчину геть не дратувало. Вона провела пальцями по шорсткому паперу і помітила, що хтось підкреслив олівцем фразу: «Щастя — це стан душі, а не обставин».
— Я її забираю, — сказала Еліза.
Потім розплатилася, притиснувши Пруста до грудей, і зробила крок убік, збираючись пірнути назад у гомінливу вулицю. Але світло було занадто сліпучим, а її думки — занадто далеко. Тож вона зачепила плечем того самого хлопця в джинсовій куртці. Книжка відразу ж вислизнула з рук і впала прямо йому під ноги, розкрившись десь посередині.
— Ой, вибачте! Я зовсім... — почала вона, але замовкла, зустрівшись із ним поглядом.
Він не виглядав роздратованим. Навпаки, у його очах світилася цікавість. Він швидко підняв книжку, притримуючи пальцем сторінку, і простягнув її Елізі з легкою, ледь помітною посмішкою. Та відчула, як щоки зрадницько запекли. Треба було щось сказати, щось розумне, щось, що виправдало б її незграбність. Але в голові, як на гріх, крутилися тільки щойно прочитані рядки.
— «Якщо трохи помріяти — це небезпечно, то вихід не в тому, щоб мріяти менше, а в тому, щоб мріяти більше і весь час», — випалила вона перше, що спало на думку.
— Що ж, це... Досить радикальний метод лікування реальності, — відповів він, не відводячи погляду. — А ви вірите в доленосні цитати, чи мені все ж варто попросити ваш номер?
— Для початку можна просто сказати імʼя, — засміялася Еліза, і потім швидко додала:
— Вірю в цитати. Можу ще вам щось зачитати за кавою.
Так вони поспіхом залишили лавку пана Гійома позаду, крокуючи в бік набережної. А старий книгар поправив кашкет і повільно підвівся зі свого стільця. Швидко поглянув на порожні місця на полиці, де ще хвилину тому лежали Пруст та збірка поезії. Нахилився до картонної коробки під прилавком і дістав звідти дві абсолютно ідентичні книжки. Ті ж самі вицвілі палітурки, той самий запах лаванди й паперу.
Старий обережно поставив їх на ті ж самі місця, де вони були раніше, і змахнув невидиму порошинку з корінця.
— Одна пара на сьогодні є, — тихо пробурмотів він собі під ніс. — Почекаємо тепер наступну.
І знову вмостився на своє місце, розгорнувши блокнот. Весна в Парижі щойно почалася, а в його ятці було ще багато книжок, які чекали на «своїх» людей.
Ірина Скрипник
644
відслідковують
Інші блоги
Коротше кажучи — це срака! Привіт, любі! Хочу розповісти вам історію про дівчинку... Була собі дівчинка, яка дуже полюбляла дивитися японські мультики, а потім у своїй голові перероблювати сюжет так, як їй заманеться.
Друзі, не можу дочекатися, щоб поділитися з вами майбутніми ілюстраціями до книги Обраниця Червоного Дракона: Із Демонів в Дракони! Хто ще не читав, обов’язково завітайте, особливо якщо любите академічні історії з пригодами,
Вітаю, любі мої букнетівці! ❤️ Той самий момент знайомства у Попелюшці очима мільярдера)) Якого дідька!? Що вона робить у комині? Скарби шукає?? Боюся бачити її розчарування, бо їх там немає. Та найбільше мене дратує
Продовженню бути! Вони мали зруйнувати одне одного ще в першій частині. Але щось пішло не так. Арія більше не тікає. Після крові, Реммо й пекла, через яке їй довелося пройти, вона повернулася туди, звідки колись так відчайдушно
Марія мала цілком звичайні проблеми: робота SMM, втома, розряджений айфон і гостра потреба хоч раз у житті нормально відпочити. Але доля вирішила, що цього замало — і закинула її в інший світ. Просто на стіл похмурого некроманта.
Тепер
14 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️❤️❤️
Ця картинка подорожує світом у оповіданнях, як найактивніший мандрівник) Цікаво спостерігати)
Гарна вийшла оповідка ❤️
Ірина Скрипник, Я обрала іншу картинку і вже опублікувала)
Мені в першій групі дали завдання, налякали)))))))
Мені сподобалися дрібнички на кшталт: привид сухої лаванди чи підкреслена фраза, підняв книгу, притримуючи пальцем сторінку — додає оповіді душі. Досить атмосферна сцена.
Delulu Fabii, Дякую ❤️
❤️❤️❤️
Олена Ранцева, ❤️❤️❤️
❤️❤️❤️
Белла Ісфрелла, ❤️❤️❤️
♥️♥️♥️
Кі Цуне, ❤️❤️❤️
Як гарно і атмосферно♥️
Дієз Алго, Дякую ❤️
❤️❤️❤️
Крісті Ко, ❤️❤️❤️
❤️❤️❤️
Марі Піктор Сомніанс, ❤️❤️❤️
Яка чарівна історія! Книжки щастя! Я така рада, що ви підхопили цю естафету!
Tatiana Gubonyi, Вам дякую за ідею ❤️
❣️❣️❣️
Ромул Шерідан, ❤️❤️❤️
Гарно ❤️
Morwenna Moon, Дякую ❤️
Гарно) ✨❤️✨
Dana N, Дякую ❤️
❤️❤️❤️
Філія Аденаве, Дякую ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати