Вітаю, любі мої букнетівці! ❤️

Той самий момент знайомства у Попелюшці очима мільярдера))

Якого дідька!? Що вона робить у комині? Скарби шукає??

Боюся бачити її розчарування, бо їх там немає.

Та найбільше мене дратує не це.

Сажа осідає на документах. Попіл літає по кабінету. І запах, здається, в’ївся в стіни назавжди. Навіть якщо вікно залишати на день відчиненим, жодної користі з того небуде.

Підходжу ближче.

І раптом ловлю себе на абсолютно недоречній думці: вона там узагалі одягнена? Чи це якийсь новий вид грязьових процедур?

Не знаходжу нічого кращого, ніж відкашлятися. А коли дівчина визирає з каміна.

Я сахаюся.

Нащо ж так себе ненавидіти?!

Цей димохід дихав димом ще при батьку, а це років п'ять назад! А збирачів цього чорнила наймали ще за часів динозаврів!

Господи, на який біс вона туди залізла?!

— Оля! — протягує руку перша. Брудну від сажі. Ще й без рукавиці.

Кліпаю.

Нема слів:

Переді мною стоїть опудало. Персонаж із мультфільму мого дитинства: Кузя. Тільки надто дорослий на вигляд і на зріст. І лупає на мене не менш чорними очима... Чорні в попелу пасма неохайно вибилися з-під хустини, колір шкіри...

Червону помаду тільки й можу відрізнити від загального "макіяжу".

І, схоже, зовсім не розуміє, хто перед нею.

—Умгу. — зітхаю. Руки не подаю. Міркую лишень...

Здається, хтось мене таки неправильно зрозумів і замість садовниці прислав мені сажотрусницю.

—Що ти так вирячився на мене? Що брудна?? Так це ж я... для мільярдера! Стараюся... Посидь у вітальні, зараз дам розпорядок, щоб тобі каву принесли. Його ще нема, а в мене повно роботи, тож... вибачай — розважити розмовами тебе не вийде!

Чомусь озираюся.

— Не вийде, значить?.. 

Запрошую до прочитання:

"ПОПЕЛЮШКА для мільярдера"

Мирного неба, українці!❤️

Ваша Тая)