Флешмоб "Оповідання за картинкою"

Приєднався до флешмобу, організованого чарівною Тетяною Губоній

Оригінальний пост та правила - осьде.

Картинка - осьде:

Запрошую до двіжу:

✍ Анну Лінн

✍ Юлію Марченко

та ✍ Адріана Анжелворда,

якщо вони, звісно не проти)) Та й взагалі всіх, кому цікаво

~~~

Шифр 77

В малому залі бібліотеки Biblioteca Municipal de Coimbra цього ранку було малолюдно. Дівчина у легкому світлому пальто, що з замріяним виглядом вчитувалась у сторінки невеличкого томика у темній палітурці. Усміхнений сивий дідо у кепці-восьмиклинці та потертому кашеміровому піджаку – щоранку він приходив сюди, брав під пахву чергову пузату книженцію та прямував до столика – щоразу того ж самого. Темноволосий юнак у джинсовій куртці, що зосереджено вивчав пухкий довідник з архітектури безпілотних систем.

Завсідники.

Лейла м’яким плавним рухом перегорнула сторінку. Цікава книга, і сюжет неординарний – років так у п’ятнадцять цей твір мав би всі шанси стати для неї одним з улюблених. Але цього разу – не те. Знов не те. Що на сімдесят сьомій сторінці, що у сьомому абзаці сьомого розділу, що… Перечисляти можна довго, та чи є сенс?

За роки служби в МІ6 це була, мабуть, найбезглуздіша її місія. І водночас – одна з найважливіших. Власне, скаржитись гріх: організація оплачувала перельоти-переїзди, морські подорожі та проживання. Чом би й не скористатися можливістю побачити світ?

І вона мандрувала, від країни до країни, шукаючи інформацію. Ісландія, Франція, Україна (де їй довелось застосувати всі свої навички та акторську майстерність, аби уникнути зайвої уваги від “колег” з ГУР). Тепер от – Португалія.

Все почалось два роки тому, у 2030-му, коли на орбіті з’явився невідомий чужопланетний корабель і передав на усіх урядових каналах одне й те саме повідомлення.

Прибульці виявились не позбавленими почуття гумору. Повідомлення обіцяло доступ до позаземних технологій та інших світів – але лише представникам однієї конкретно взятої держави чи корпорації, що зможуть розшифрувати закодовану у другій його частині інформацію.

Ключ до шифру містився в одній з написаних людством за усі століття його існування книг. В якій саме – хитромудрі ксеноси, звісно ж, не повідомили. Була лиш певна сукупність ознак і таємничча фраза: “Число 77 допоможе вам”. Що саме означало це 77 – теж невідомо.

Окремими приписом значилось: “Використовувати штучний інтелект та будь-які автоматичні засоби обробки інформації – заборонено. Ми стежимо!”. Гумору та кмітливості іншосвітянам точно не бракувало. 

Тож у гру включився старий добрий людський ресурс. А саме та його частина, що мала необхідні навички, аби дістати будь-яку інформацію з-під землі – навіть без ШІ та комп’ютерів.

Лейла закрила книгу, повернула її на полицю, недбалим рухом поправила довге каштанове волосся та роззирнулась. Цікаво, чи є тут її “колеги по ремеслу” з інших контор?

От, наприклад, той старигань – привітно всміхнувшись дівчині, він саме прямував до свого звичного місця за столиком. Серед “спеців” з різних країн ходила напівбайка-напівлегенда про оперативника ГУР під кодовим іменем “Дід Панас”. Достеменно про нього ніц було невідомо, окрім дуже загального опису – непоказно вдягнений чоловік років вісімдесяти на вигляд. Та, судячи з деяких непрямих відомостей, цей “дід” міг дати фору багатьом досвідченим агентам – попри чималий вік.

А отой одягнений у джинсу хлопчина? Теж не вперше треться тут, і цікавиться виключно технічною літературою. Цікаво, звідки? ЦРУ? Моссад? Парагвайська розвідка? Чи, не будь зайвий раз пом’януте, ФСБ – залишки чиєї агентурної мережі у країнах Європи ще досі повністю не вичистили, після фізичного знищення верхівки організації та, власне, ліквідації всієї іхньої держави у 2028-му.

Хлопець між тим продовжував зосереджено гортати свою книгу. Він був звичайним собі хлопцем у джинсовій куртці, безмежно далеким від ігор спецслужб, прибульців та усяких таємних знань. Останні кілька тижнів він шукав тут інформацію для дипломного проекту.

А ще йому дуже подобалась дівчина у світлому пальто – та він вже котрий день не наважувався підійти і заговорити до неї.

Вранішнє південне сонце грайливо зазирало крізь вікна.

6 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ромул Шерідан
21.03.2026, 19:54:19

❣️❣️❣️

Очерет
21.03.2026, 21:17:30

Ромул Шерідан, ☀️

avatar
Ганна Літвін
21.03.2026, 19:40:40

❤️❤️❤️

Очерет
21.03.2026, 19:42:21

Ганна Літвін, ❤️

avatar
Олена Ранцева
21.03.2026, 19:40:23

❤️❤️❤️

Очерет
21.03.2026, 19:40:47

Олена Ранцева, ❤️☀️

avatar
Дієз Алго
21.03.2026, 19:17:15

Точно! Той старигань явно має підозрілий вигляд)

Очерет
21.03.2026, 19:31:25

Дієз Алго, Точно шпигун, скажіть?))

avatar
Марк Лис
21.03.2026, 18:14:15

А що якщо історія про "Діда Панаса з ГУР" - це реальна історія. І цей пост - прихований натяк???

Показати 2 відповіді
Марк Лис
21.03.2026, 18:25:04

Очерет, Добре, я повірю)

На цей раз...... ( -_-)

avatar
Тетяна Губоній
21.03.2026, 18:06:20

Ой, не можу! Хахаха! До речі, я навчалась у 77‑й школі й росла під вечірню казку Діда Панаса: Добрий вечір вам, малятка, любі хопчики‑дівчатка. А ще я зараз живу недалеко від MI6 ))) То це вам до мене! Звертайтеся — знайдемо все, що потрібно!

Очерет
21.03.2026, 18:07:52

Tatiana Gubonyi, Як то кажуть, один раз - випадковість, два - збіг, а три - вже закономірність))
Буду мати на увазі ;)

Інші блоги
Букнет шукає відеомейкерів і креаторів!
Якщо ви добре відчуваєте сучасні читацькі смаки у соц. мережах, розумієте, що чіпляє аудиторію, вмієте створювати короткі відео і вже ведете власний активний канал - цей конкурс для вас! Ми хочемо знайти людей, з якими зможемо
Твоє кохання – мої крила завершено! За лаштунками
Вітаннячка, мої любі! Нарешті я завершила історію Дана та Зої "Твоє кохання – мої крила". Епілоги від Зої та Дана вже є. Там невеликий СПОЙЛЕР до історії Люка та Мей. Я дуже полюбила героїв. Дякую, що пройшли з ними
21 глава: продовження "Кохання в овертаймі"
— Давай ще спільне зробимо. — Гаврило подає мені руку і я успішно переступаю зі свого сапа на його. Декілька секунд ми мовчки обіймаємося, забувши вже про ті знімки. Аж раптом гаджет Котика починає вібрувати. Мені достатньо
Марафон спільного написання історії від Уляни
Є щось особливе в тому, щоб продовжувати історію, початок якої написав не ти.Ти ще не знаєш усіх її таємниць, не можеш передбачити, якими стануть герої і куди зрештою приведе сюжет, проте саме ця невизначеність і залишає найбільше
⭕️ Коротко про Портал у Гріх (тропи) ⭕️
«Портал у Гріх» – це книга для тих, хто хоче відпочити і розважитися. Гаряча, легка, гуморна, безпечна (декорації існують у грайливому сенсі). І пост сьогодні короткий. Нащо писати, якщо можна показати все на презентаціях
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше