-15% на історію!

Підіймаю голову. Помаранчевий козирок наповзає на очі, тож у поле зору потрапляють лише масивне підборіддя чоловіка з короткими волосинками на ньому та напружені губи, що артикулюють щось дуууже професійне…

Ма-тін-ко!

Від розгублення та легкої паніки не можу вимовити й слова. Лише вібрую десь глибоко всередині від полум’яної промови свого рятівника:

– Якого біса… тут… подуріли всі! – вихоплюю із цього емоційного водоспаду цензурні крихти. – Як тільки додумалася? – Широка долоня викривально вказує на моє взуття. Відчуваю, як жар кидається до щік…

От недарма існують ті правила! Взуття та одяг мають бути зручними. Знаю. Погоджуюсь.

Краєм ока помічаю, що й на ньому теж трохи недоречні ситуації класичні туфлі… але в рясних плямах сірої фарби.

– Ти як тут опинилася, нещастя? Хто пустив? – смикає мою каску догори – і ми, нарешті, зустрічаємося поглядами.

Його темно-карий, майже чорний, впевнений та важкий. Він немов тисне на моє обличчя, спускається нижче, пече шкіру шиї, пірнає у виріз блузи.

Під вагою цього погляду виразно відчуваю кожен свій вдих і видих. Вони пришвидшуються.

Відштовхуюсь від кремезної постаті в робочому суцільному комбезі. На зеленій тканині навпроти його серця випинається нашивка – жовтогаряча блискавка та підпис під нею «газ-ел-звар».

Отже, він зварювальник. А претензії в голосі – наче виконроб, не менше.

– Журналістка? – примружується і повільно витягає олівець із мого волосся.

– Ні… – нарешті відмираю і пірнаю долонею за жилет. Там у мене перепустка на шнурочку. Зварювальник уважно проводжає мої рухи очима. – Я взагалі-то архітектор. Але зараз обіймаю посаду спеціаліста із систем кондиціонування, вентиляції та…

– Навіть так? Цікаво, – нахиляється до ламінованого прямокутничка в моїх пальцях, а я затамовую подих.

Пахне від чоловіка запаморочливо. Гіркота олійної фарби в перемішку із чимось… схожим на запах у салоні дорогого авто, де розлили каву. Дивне поєднання. Прянощі, шкіра – і ацетон.

– Отже, Віра Стеценко, – повільно промовляє густим, трохи хрипким голосом.

У мене від його тембру шкірою розсипаються мільйони мурах!

Нервово ковтаю й облизую пересохлі губи.