Я нарешті поставив крапку в романі «Три гудки Петровки».
Останні тижні я жив на чистому адреналіні. Під кінець мій аутизм розігнав гіперфокус до такого стану, що за два дні я написав десять глав. У якийсь момент довелося буквально змушувати себе сповільнюватися — бо мозок летів уперед швидше, ніж я встигав друкувати.
Три тижні я майже не їв і майже не спав. А коли все закінчилося, організм просто вимкнув рубильник: я проспав 35 годин. Зараз почуваюся не людиною, а пережованим, безформним місивом. Якщо ви знаєте, як вибиратися з постгіперфокусної ями — буду вдячний за інструкцію.
Але воно того варте.
«Три гудки Петровки» — це історія одного дня у Дніпрі. Одинадцять незнайомців раптом отримують крила після загадкового заводського гудка. Вони знаходять одне одного, намагаються зрозуміти, що відбувається, тікають від наляканого натовпу на острів посеред Дніпра — і поступово з’ясовується, що їх об’єднує не диво.
Їх об’єднує брехня.
Передусім — брехня самим собі.
У романі одинадцять ненадійних оповідачів. Один день. Три гудки. І один шанс змінити щось по-справжньому. Або остаточно зламати.
Це міське фентезі, психологічна драма і трохи наукової фантастики. Але насправді це історія про дуже просту і страшну річ: що станеться з людиною, якщо вона раптом перестане брехати собі.
Тепер я дивлюся на цей файл у 450 тисяч знаків і намагаюся зрозуміти одну річ.
Як я взагалі це написав.
12 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиХочете пораду? Не акцентуйте на власних негативних станах. Це трясовина, яка дуже швидко засмокче з головою. Намагайтесь бути сильним, владним босом, тут таких дуже цінять.
Arsenii Troian, Щиро дякую, пане Арсенію. Для мене немає проблем відноситися до виснаження позитивно, з гумором. Це не вирішує головне - мій мозок вимагає продовження роботи і виснажує тіло чим далі, тим більше
Візьміть час на відпочинок. Не пишіть нічого, не читайте, висипайтеся. Можливо, на декілька днів.
Анастасія Коваленко, Насправді, єдине, що дійсно допомагає - це спілкування тут з вам всіма. Ця переписка дійсно терапевтична
Нічого собі, цікава анотація до твору та історія його написання на межі людських ресурсів. Ви віддали надто багато, навіть, більше, ніж міг дати Ваш організм, тому зараз потребуєте час на відновлення. Голвоне, Ви вже зробили - дали собі поспати без будильника. Сон - найкращі ліки від нервового виснаження після періоду такої сильної концентрації. Якщо Вам потрібні рекомендації для відновлення, то вони прості - не виснажуйте організм беззмістовним скролінгом соцмереж в надії отримати швидкий та "дешевий" дофамін. Насправді це явище має короткотривалу дію, і в подальшому веде до ще більшого виснаження. Намагайтесь якомога менше проводити часу зараз за гаджетами, встановіть собі чіткий ліміт, зменшіть кількість подразників (можна поки що побути вдома з закритими шторами) та відволікайтесь на більш екологічні способи самовідновлення: поживна смачна їжа, безцільні прогулянки на свіжому повітрі, подивитись легкий фільм, послухати веселу музику, медитації, діафрагментальне дихання тощо. Не намагайтеся робити важкі фізичні навантаження та складні задачі. Краще розбити їх на маленькі кроки і робити по-одному. Шасти Вам у відновленні та у творчості.
Ріна Март, Дякую за пораду, панно Ріно. Якби проблема була лише в дисципліні. Я взагалі то дуже організована людина. Як і більшість людей з розладом аутистичного спектру. Моє життя - це череда ритуалів. Я навіть не знаю, що таке будильник. Це в мене така суперсила - прокидатися тоді, коли я мушу.
Біда починається не з гаджетами, а коли залишаюся сам на сам із собою. А мозок ще у стані "Все заради перемоги". Він ще пише. Він працює. І не розуміє, чому цей сучий син заплющив очі, чому, падлюка така, дивиться кіно. Він налаштований видавати текст. І не просто текст, а багатошарову складну конструкцію з глибокими підтекстами, пасхалками, ілюзіями. Щоб читач бачив все, вірив всьому, а потім вловив себе на емпатії до того, що йому гидко. Я пів року годував свої мізки вишуканими стравами. А коли закінчив роман, - залишилась одна перловка
Якраз читаю... Вже знаю, що приніс другий гудок. Цікаво, як вони скористаються цією зміною. Ну а вам наразі треба всі гаджети заховати в шафу, прислухатися до організму та дати йому робити те, що захоче: гуляти так гуляти, спати так спати і нічим сильно не заморочуватися. Книга дописана, ви піднялися ще на один щабель життєвих досягнень!
Разом з тим, віддали цьому тексту величезний обсяг внутрішньої енергії, тож теперішній стан — це природна реакція на таку працю. Вашій нервовій системі зараз потрібен «режим енергозбереження», щоб відновитися після інтелектуального штурму. Світ зачекає, поки ви відпочиваєте.
Сергій Більцан, Дякую. Ви мене трошки заспокоїли. Тепер чекатиму на Ваш відгук після того, як прочитаєте все
Дякую, що допомогли, друзі. От попереписувався з вами, і мене трохи попустило. Мабуть треба офіційно оголосити цей пост терапевтичним
Бажаю Вам здоров'я, а також хочу нагадати, що...
"Автор > книга", тому бережіть себе.
LibertyFox, Той письменник, що конкурує у кількості з друкарським пресом, шансів не має
Це має бути достоту незвичайний твір, варто ознайомитись. Порадити нічого особливо не можу - в цілому схиляюсь до того, що вже написали нижче☀️
Андрій Шерстюк, Тоді точно треба зазирнути)
Ви молодець! О це ви дали! Рецепт один тепер добре харчуватися, побільше вітамінів, і відсипатися. Гуляти і відвоктися. Головне відпочити. Я ще приймала додатково вітаміни, бо взагалі рухатися не могла.
Микола Кіт, На жаль з Аспергером так не вийде. З мозком можна тільки домовитися. Знаєте, яка в мене мрія? Тільки не смійтеся. Я мрію бодай на старості літ навчитися прокрастинувати.
Все що Ви описали, мені до болі знайомо... Це називається залежність...Я нажаль теж, коли починаю щось писати, то не можу ні про що думати, поки не поставлю крапку.І це і безсонні ночі і дні, які схожі на тортури... А в кінці замість отримання задоволення - відчуття вичавленого лімону. Я щиро заздрю людям, які вміють поєднувати творчість і життя, створюючи баланс... Я нажаль ,поки не навчилась...Тож бажаю Вам відпочинку, натхнення і всього самого найкращого!!!✨✍ ✊, а твору- успіхів ✨️✨️✨️. ʕっ•ᴥ•ʔっ♥️
Андрій Шерстюк, ні не аутизм, це просто залежність творча, я над цим працюю ♥️
Цікавий сюжет. Почитаю.
Микола Кіт, Буду чекати на чесну оцінку і відгук
Ого, яка незвична ідея. Зайду подивитись
Дієз Алго, Буду радий
Цікава анотація до твору. Підписався на вас, щоб не загубити ฅ^•ﻌ•^ฅ
Кіт Анатолій, Прошу. Анотацію я приліпив по ходу - бо мозок ще працює на текстом. Я не знаю, як його зупинити. Вночі написав шість синопсисів різної довжини і в різних стилях
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати